Стати одним – це і є любов.
Стати одним із тими, кого ми зустрічаємо впродовж дня.
Стати одним, щоб той, хто відчуває на собі таку любов, сам осягнув любов і захотів любити у відповідь.
І з цього народжується взаємна любов – відмітна риса християн, дієва як у часи перших послідовників Христа, так і сьогодні.
Взаємна любов, яка є найвищим повелінням Ісуса, яка є життям Пресвятої Трійці, перенесеним на землю.
Взаємна любов є досконалою, радикальною, адже втілює в життя оте «як», що виявляє її міру: це Ісус покинутий, який подарував нам усього Себе, навіть – певним чином – Свою єдність із Богом.
Взаємна любов, якщо нею жити, втілює єдність і веде до народження Ісуса посеред людей.
Це Ісус!
«Стаючи одним» із ближнім, ми рано чи пізно його «завоюємо».
І стається так, що й він починає любити, прагне стати одним з іншою людиною і пробує, намагається стати одним зі всіма, а отже, і з нами.
Тоді відбувається те, що ми двоє «стаємо одним», справді любимо одне одного так, як хоче Ісус. А Він хоче, щоб ми любили одне одного настільки, щоб були готовими померти одне за одного. Не те, що ми любимося, чекаючи, що помремо завтра, післязавтра чи наступного року – Він хоче, щоб ми помирали тепер, хоче, щоб ми жили умертвлені, померши для себе самих, щоб жити для любові.
Отже, коли дві душі зустрічаються і так люблять одна одну, тоді стається щось надзвичайне, справді надзвичайне.
Як тоді, коли два елементи поєднуються і з них утворюється третій, який є не сумою цих двох елементів, а чимось іншим, так і тоді, коли двоє людей люблять одне одного саме так, тобто маючи мірою любові смерть, утворюється третій елемент. Вони вже не є просто двоє людей, не є групою з двох чи більше людей – це Ісус! Ісус! І це неймовірно!
«Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, – каже Ісус (що означає в цій любові, у мені), – там Я серед них» (що означає: у них).
Двоє або більше людей, які люблять одне одного саме так, приводять у світ, породжують на світ іскру – самого Ісуса.
Зміст
