Прийшло марнославство до мудрої людини і каже:
– Давай дружити! Я для тебе усе, що хочеш, тоді зроблю!
– І що ж ти для мене зробиш? – не кваплячись з відповіддю, запитала мудра людина.
– Допоможу стати кандидатом наук!
– А далі?
– Далі – доктором!
– Допустимо. А далі?
– Далі ти станеш професором, академіком! Усі звеличуватимуть тебе, називатимуть великим…
– А далі?
– Як що – постарієш!
– А далі? Ну, проживе моя слава після мене років десять. Але через сто вже і ім’я моє навряд чи хто згадає! А через тисячу років? Через мільйон? Так що ж ти можеш дати мені?
Подивилося марнославство на мудру людину, зітхнуло… і пішло шукати того, хто б з ним, не замислюючись про це, подружився!
