Важливо… замислитися над словами «вбогість», «вбогий»; їх визначення слід шукати не в словниках, а у священних текстах. У найдавніших з них старо-єврейські слова, які описують вбогого, мають конкретне значення – жебрак, бідак, принижений, вони виражають фізичний стан бідности. З плином століть слова потроху набувають релігійного значення, вони починають виражати радше стан душі, аніж фізичну чи соціологічну реальність. Бідним, убогим називають того, хто смиренно шукає Бога, прибігає до Нього, має страх Божий, служить Йому. Легко, зрештою, побачити, як з часом одне значення змінюється на инше: цілком природно, єврей, який не має грошей, не має праці, який страждає від голоду, якого переслідують можновладці, не знаходячи підтримки в людей, звертається за нею до Бога.
В останні століття перед Христом убогі – «анавим» – це були побожні євреї, які могли володіти або не володіти матеріяльними благами. Поза тим, термін «убогий» підходив їм: вони також перебували в потребі, вони також терпіли голод і спрагу за «втіхою Ізраїля», голод і спрагу Бога. Це до них Христос звертається в Нагірній проповіді: «Блаженні вбогі духом, засмучені, голодні…» (див. Мт. 5:3-12).
Роздуми про молитву