Стати одним.
Що ж означають і чого вимагають ці два маленьких слова, які настільки важливі, що становлять найголовніший спосіб любити?
Неможливо пройнятися становищем брата і збагнути його, зрозуміти, розділити братів біль, якщо наш дух сповнений занепокоєння, осуду, тривоги з будь-якого приводу. Щоб «стати одним» із ближнім, потрібно мати вбогий дух, бути вбогими духом. Лише тоді можна осягнути єдність з іншими людьми.
На кого ж слід дивитися, щоб навчитися того великого мистецтва бути вбогими духом, – мистецтва, яке приносить із собою, за словами Євангелія, Царство Боже, царство любові, приносить у душу любов? Слід дивитися на Покинутого Ісуса. Немає нікого більш вбогого, ніж Він: втративши майже всіх своїх учнів, подарувавши людям Свою матір, Він віддає за нас ще й своє життя і переживає жахливе відчуття, що й сам Отець Його покинув.
Дивлячись на Нього, можна збагнути, що значить усе віддати чи відкласти з любові до братів: дарувати чи відкладати речі земні, а також – за потреби – до певної міри й небесні блага. По суті, дивлячись на Нього, що відчуває себе як покинутий Богом, – у ситуації, коли любов до братів вимагатиме від нас (а це може траплятися доволі часто) залишити навіть, як-то кажуть, Бога заради Бога (Бога, наприклад, у молитві, щоб «стати одним» із братом у потребі; Бога в тому, що нам здається натхненням, щоб цілковито звільнитися від себе і прийняти у своє серце біль нашого брата) – дивлячись на Нього, можна зректися будь-чого.
А для того, щоб «стати одним» з іншою людиною, потрібно бути здатним на зречення.
«Стати одним» у всьому
Перед кожним ближнім нам потрібно вміти забути (хоча б на кілька хвилин, якщо наш обов’язок кличе нас до іншого) все, що ми робимо гарного, великого, корисного, і бути готовими «стати одним» із ним у всьому, «стати одним» настільки, щоб бути здатними померти заради іншого.
Це і є християнське життя.
Зміст
