Один сільський жартівник на гілку високого дерева, що стоїть на березі ріки, повісив глек. Односельці, які часто приходили туди рибалити, побачили у воді віддзеркалення глека і почали розповідати в селі, що на дні річки лежить глек із золотом. Багато людей пірнали у воду, намагалися дістати глек, але, на жаль, не могли відшукати його на дні, хоча добре бачили цей глек з берега.
Якось повз проходив подорожній і, побачивши їх марні старання, запитав:
– Що ви там шукаєте?
Селяни пояснили йому, що вони шукають глек із золотом. Подорожній, посміхнувшись, сказав:
– Цей глек висить у вас над головою, а ви шукаєте його на дні річки.
Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік. (Перше послання св. ап. Іоанна Богослова 2:15-17)
