Ми можемо любити Ісуса і у своїх рідних, з якими вранці вітаємося, можливо, спільно відмовляємо ранкові молитви і разом снідаємо.
Ми можемо любити Ісуса в ближніх упродовж дня: і за вчительським столом у школі, де ми навчаємо, і за прилавком магазину, і за віконечком у банку, де ми працюємо… Ми можемо любити ближнього, бачачи в ньому Ісуса, і вдома, коли щось витираємо чи замітаємо, коли миємо посуд чи йдемо за покупками.
Ми можемо любити Ісуса, коли пишемо листа, чи комусь телефонуємо, чи беремо участь у нараді, чи пишемо статтю. Ми можемо любити Ісуса в ближньому, коли ми молимося.
Ми завжди маємо цю дивовижну можливість і можемо бути впевнені, що Він кожної миті нам каже: «Ти зробив це Мені».
Брат – це невичерпне джерело
Слід бачити обличчя Ісуса в обличчі кожного брата і любити його.
Потрібно знати, що коли ми зустрічаємо брата, ми немовби приступаємо до невичерпного джерела, з якого можемо видобути якийсь золотий самородок.
Адже, люблячи брата, ми збагачуємо свою душу. «Бо кожному, хто має [любов], додасться» (пор. Мф. 25:29).
У цьому переконаний і св. Августин, який твердить: «У любові до ближнього бідний є багатим; без любові до ближнього багатий є бідним».
Зміст
