Тисячі струмків, річок, потоків і водоспадів беруть свій початок високо в горах. Тому гори зазналися і чванилися тим, що спускають зі своїх хребтів води, що наповнюють моря, які лежать біля їх підніжжя.
– Гей ти, пустопорожня балію, – сказали зарозумілі гори спокійному морю. – Уявляєш собі, що буде з твоїми берегами, якщо бурхливі річки, що беруть у нас початок, не наповнять тебе? Станеш сухою ямою – і тільки!
Що ж відповіло море на таке похваляння? Нічого, звичайно. Надто багато справ у нього було, де вже тут відповідати! Вологу треба посилати в небо, щоб осідала в горах, хмари водою наповнювати, щоб поїли дощем все ті ж гори, які дивляться на море згори вниз.
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. (Псалом 103:24)
