У долині Содомській та Гоморській, там, де тепер розташоване Мертве море, за часів праведного Авраама спалахнула війна між дев’ятьма царями: чотирма проти п’ятьох. Ця війна була однією із численних війн у потомстві Хама, який був сином Ноя. Потомство Хама перебувало під прокляттям Бога за гріх зневажливого ставлення до батька (Буття 9:25). Цар Кедорлаомер був очільником нападників, а царі Содомські та Гоморські були його опонентами. У битві переміг цар Кедорлаомер. Через це царі Содомський і Гоморський були взяті в полон, а їх війська розбіглися і втекли в гори. Переможці «Переможці взяли все майно Содома і Гоморри і весь запас їх і пішли» (Буття 14:11). Але це ще не було кінцем війни. Мародери та вбивці, що перемогли, зробили необережність, що перетворила їх тріумф на ганебну поразку. Ця маленька необережність завжди супроводжує вбивць, ґвалтівників, мародерів, окупантів на війні, як якась невидима мотузка на шиї, що затягується тоді, коли вони цього найменше очікують. Зазвичай, вони спочатку здобувають перемогу, але лише для того, щоб потім ганебніше досвідчити власну поразку. А необережність царя Кедорлаомера та його союзників була ось у чому: серед рабів, забраних із Содому, був узятий у полон праведник Лот, племінник Авраама, Божа людина. Звістка про це дійшла до Авраама. Він швидко зібрав своїх слуг, уповаючи на Бога, напав на військо Кедорлаомера, які забрали Лота і розбив їхнє військо, мародери і ґвалтівники так були перелякані, що втікали «від Мертвого моря до Дамаску». Так звільнив Авраам Лота та усіх рабів, а награбоване майно повернув мешканцям Содому і Гоморри.
Коли Авраам повертався з перемогою, йому назустріч вийшов таємничий біблійний цар Мелхисадек, який поблагословив Авраама. Під час промови цар Мелхисадек приписав перемогу не Авраамові, а Богові, як це робив і сам Авраам: «Благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої», – сказав Мелхиседек Аврааму. А коли цар содомський, приємно здивований несподіваним звільненням, запропонував Аврааму усе відбите у ворога майно, просячи в Авраама своїх рабів, тоді праведний Авраам сказав йому: «Піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі, що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама» (Буття 14:20-23).
Святе Письмо зазначає, що Авраам – переможець – нічого не взяв собі. Навіть не хотів, щоб йому компенсували звичайні військові витрати. Не для власного збагачення пішов Авраам воювати, але, щоб звільнити праведного Лота та невинних людей від безбожних тиранів і повернути награбоване майно людям. Керуючись Божими заповідями і захищаючи справедливість, Авраам отримав свою нагороду від Бога – перемогу над кривдником.
Також, корисною для нас стане дізнатися про іншу біблійну подію, про яку говорить Святе Письмо. Під час подорожі до обіцяної землі ізраїльський народ, який потерпав від спраги почав докоряти Мойсеєві, навіщо він вивів їх із Єгипту. І що ще гірше, народ став сумніватися в Божій допомозі. Тоді благочестивий Мойсей заволав до Господа: «Що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням» (Вих. 17:4). Господь почув його і допоміг здобути воду з Хоривської скелі і напоїти народ. Народ, що згрішив, повинен був спокутувати гріх нарікання на Бога. Тому на ізраїльський народ напав цар пустелі Амалик. Поганин напав на ізраїльтян із великим і добре озброєним військом. Страх та жах охопив Ізраїля.
Стражданнями і важкою боротьбою із поганським кривдником спокутував ізраїльський народ боговідступництво на чолі із Мойсеєм. Тоді на битву з Амаликом Мойсей послав Ісуса Навина, а сам піднявся на високу гору і, піднявши руки в гору, молився Богові. «І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик» (Вих. 17:11). Боротьба ж тривала цілий день, до заходу сонця, і руки Мойсея обважніли. Тоді Аарон, брат його, підклав йому під руки каміння, щоб Мойсей міг тримати їх піднятими до глибокої ночі. А коли руки Мойсея все ж таки втомлювалися, то їх підтримували Аарон та Ор. «І знищив Ісус (Навин) Амалика і народ його вістрям меча» (Вих. 17:13).
Зауваж, дорогий читачу, характерну особливість цієї війни: Мойсей не керував військом, а нерухомо, з піднесеними руками, стояв на молитві звертаючись до Бога, тоді як його помічник Ісус Навин боровся із ворогом. І перемагало військо, яке постійно підсилював безперервною молитвою Мойсей, який заносив молитви Господеві і терпляче страждав, через обважнілі руки. Своїм милосердям до людського роду, Бог пом’якшив закон гріха і війни. Через молитви праведного очільника народу Мойсея, Всевишній захистив ізраїльський народ від жорстокого Амалика та покарав його військовими та молитовними зусиллями Мойсея і усього вибраного народу. Господь Бог не дарував Амаликові перемогу, але допоміг здобути блискавичну перемогу Ізраїлю завдяки сміливості, праведності і молитві Свого слуги Мойсея, Ісуса Навина та війська.
Тоді Мойсей облаштував на місці перемоги жертовник і назвав його: «Господь – прапор мій». Воістину, Господь був прапором Мойсея. Господь був прапором і Авраама.
Авраам, Мойсей, Ісус Навин і інші побожні очільники Ізраїля здобували перемогу тоді, коли просили в Бога благословення, саме тому перемогли сильнішого, ніж вони, ворога. З цим прапором і зі жменею своїх слуг (не солдатів, а пастухів) Авраам переміг п’ятьох царів, а Мойсей переміг царя-грабіжника, войовничого Амалика. Військо Амалика було сильнішим і більшим, ніж військо Мойсея, бо, як тільки в Мойсея на молитві опускалися руки, то перемагав ізраїльтян Амалик. Отже, як тільки Мойсей зупиняв молитву, відразу Амалик йшов уперед, а Ізраїль відступав. Таким чином, і Авраам, і Мойсей перемагали, маючи перед собою прапор Господа Живого. А який прапор міг бути в Кедорлаомера чи Амалика? Звичайно, якийсь ідол у вигляді лева, орла, вовка або ще якихось хижих звірів. Згідно цієї біблійної історії стає зрозумілим що:
- вояки, які мародерять, чинять злочини і займаються розбоєм, так як Кедорлаомер і Амалик та їх поплічники, можуть спочатку, за Божим допустом перемагати, але потім вони будуть цілковито і остаточно знищені;
- військовий успіх мародерів, ґвалтівників буває не внаслідок їх сили, а через гріховність народу, на який вони напали;
- праведники Божі – Авраам і Мойсей, захищаючи слабших за них і тих, що зазнали нападу, перемагають ворога, використовуючи військову силу і Боже благословення, яке дарується війську через молитву і покаяння народу, який захищається від кривдників.
Зміст
