Після того, як Ісус Навин швидко і без суттєвих втрат захопив укріплене місто Єрихон, його війська зазнали несподіваної поразки перед неукріпленим аморрейським містечком Гаєм. Щоправда, Ісус послав лише 3000 чоловік для підкорення Гая, але це кількість солдатів і за найточнішим людським розрахунком була цілком достатньою, адже військовий гарнізон у місті Гаї налічував всього декілька воїнів.
Сталося ж щось несподіване. Щойно військо Ісуса Навина наблизилося до Гаю, як відразу ж втекло. Причина цієї втечі зовні незрозуміла. Жителі Гая вийшли зі свого містечка і, погнавши ізраїльтян, убили 36 людей, що спричинило велику паніку і замішання серед ізраїльського війська, і усе військо Ісуса Навина кинулося втікати. Підбадьорені жителі Гая переслідували ізраїльтян і, наздогнавши їх біля якоїсь гори, розбили їх ущент (Іс. Нав. 7:5).
Ця раптова поразка внесла страх і розпач між воїнами: «серце народу розтануло і стало, як вода» (Іс. Нав. 7:5). А воєначальник Ізраїлю, Ісус Навин, упав лицем на землю перед ковчегом Завіту – святинею, перед якою зазвичай молився Богу, і став нарікати, просячи Бога відкрити йому причину цієї ганебної поразки. До вечора Ісус Навин ревно молився і відкрилося йому Богом, що причиною нещастя було мародерство одного із його воїнів. Бог сказав йому: «Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами» (Іс. Нав. 7:11). Почувши це, Ісус Навин почав шукати мародера, винуватця народного нещастя і поразки війська. І знайшов його в особі Ахана, сина Хармія з Юдового племени. Ахан зізнався, що побачив в Єрихоні якийсь плащ, двісті сиклів срібла та злиток золота і, спокусившись, узяв усе це собі та закопав у землю перед своїм наметом. Тоді Ісус сказав йому: «за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей» (Іс. Нав. 7:25). Ахан був жорстоко покараний: його побили камінням разом із сім’єю, худобою та майном, краденим та некраденим.
Після такого кривавого спокутування гріха у своєму війську Ісус Навин знову пішов на Гай і захопив його без жодних зусиль. Ця біблійна війна нас вчить, що народ із Божественною місією, який бажає або покарати, або виправити інший народ, не сміє в жодній заповіді переступити закон Божий. Ні військо, ні вождь, ні навіть звичайнісінький солдат не сміють переступити закон Божий. Якщо тільки один солдат війська здійснить крадіжку, займеться мародерством, перелюбом, оскверненням Божої святині або скоїть якийсь інший гріх проти Божого закону, то цим він створює перешкоду для військової перемоги усієї армії. Чим вище за чином воїн, тим більшою перешкодою буде його гріх. Гріх генерала проти Бога і Божого закону рівносильний зраді та здачі ворогові. На війні відплата за будь-який гріх приходить дуже швидко, ніж у мирний час. Цього ніколи не треба забувати. Війна – це швидка Божа розплата за довготривалі гріховні людські вчинки, які траплялися в мирний час.
На війні солдат має бути чистим від гріха і, повинен зі страхом стояти, як свічка перед Богом. Основна помилка багатьох військових генералів, полягає в тому, що в боротьбі двох армій вони бачать тільки ці дві армії, а не бачать Бога, Який визначає перемогу чи поразку війську. Це і є біблійне ставлення до війни. З цього ясно, що:
- Господу Богу огидні мародери на війні;
- грабіж окремих людей перешкоджає успішному результату усього війська.
Зміст
