4 жовтня, православний світ відзначає день Кіндрата та Ігната. Історія їх життя почалася у 8 столітті в місті Ефес. Обидва були священнослужителями й ще в юному віці навчалися в одній обителі, де Ігнатій прийняв чернечий постриг, а Андрій став кліриком.
На той момент престол займав Лев Ісаверянін, який був жорстоким тираном й розпочав гоніння на християн, знищував святі образи та ікони. Коли воїни правителя з’явилися, християни встали на захист святих реліквій та заспокоювали товаришів по вірі, щоб ті залишалися вірними Всевишньому. Священнослужителі потрапили в полон, де вони чекали на покарання. Наступного дня їх почали катувати, бити палицями, здирати живцем шкіру, мастити смолою та обпалювати. Однак, Ігнат та Андрій не зреклися своєї віри й продовжували молитися. Від люті імператор наказав вивести їх на вулицю та зробити з них посміховисько. Тіла мучеників поховали недалеко від міста.
Святий Кіндрат проживав в 2 столітті. Служив архієреєм Мангазейським та Афінським. Звернув до християнства багато язичників, через що інші почали його ненавидіти. Одного разу, єретики напали на священника, але він вижив. Градоначальник наказав ув’язнити Кіндрата та не давати їсти й пити, через що він помер. Тіло святого поховали в Магнезії.
Традиції в цей день.
4 жовтня починають молотити зерно й напередодні ввечері жінки топлять стодоли. Вони розпалювали вогонь на першому ярусі, щоб жар діставав до другого та підсушив колосся. Тоді його легше перемолоти. Робітників вранці пригощали ароматною кавою, щоб вони мали сили на весь день, а ввечері запрошували за стіл з брагою та випічкою.
Дівчата в цей день працювали по господарству, а свахи ходили по селу та заглядали в двір, щоб знати, яка господиня найгірша.
Якщо дівчина ще не засватана, а двір в неї в порядку, тоді до неї йдуть свататися. Сваха повинна зайти в дім та перевірити кожен куточок, після чого озвучити рішення. Потім заносили перший сніп, який перев’язували стрічками різних кольорів та ходили з ним по двору. Таким чином залучають врожайність та єдність майбутньої родини.