Хазяїн запросив майстра пофарбувати човен. Під час роботи човняр помітив дірку в днищі, заклав її, закінчив фарбування, отримав гроші і пішов. А на другий день до нього примчався хазяїн човна.
– От вам гроші за лагодження, – сказав він і протягнув гаманець із золотом.
– За що, – здивувався майстер, – я отримав як було домовлено!
– Так, – підтвердив хазяїн. – Але те були гроші за фарбування човна, а ці я плачу за ремонт.
– За таку дрібницю? – здивувався човняр. – Це відняло в мене трохи часу. Я і не думав просити гроші за таку дрібницю.
– Ця дрібниця, як ви її називаєте, – відповів хазяїн човна, – врятувала життя моїм дітям. Я забув про діру, розплатився з вами і пішов у справах. А діти тим часом узяли човен і поплили в море. Я був у відчаї, думав, вони загинули. А коли діти благополучно повернулися, з’ясувалося, що їх порятунком ми зобов’язані вам.
Браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 9:25)
