Ще однією загальновідомою характерною рисою любові, яка згадується в усіх священних книгах – якщо жити нею, то цього буде досить, щоб перетворити цілий світ на велику родину, – є любити когось, як самих себе, робити іншим те, що ми б хотіли, щоб робили нам, і не робити іншим того, чого б ми не хотіли, щоб робили нам.
Це так зване «Золоте правило», яке дуже добре розкрив Ґанді: «Ти і я – одне ціле. Я не можу скривдити тебе, не поранивши себе». Євангеліє виражає це правило такими словами: «І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк 6:31).
Із цього принципу випливає норма, яка сама по собі, за умови її застосування, могла би бути невичерпним джерелом гармонії між окремими людьми і групами, між членами сім’ї, а також у межах держав. Важко уявити, яким був би світ, якби не тільки між окремими людьми, але й між народами, етнічними громадами, державами на практиці застосовувалося «Золоте правило», наприклад, у такому формулюванні: «Любити батьківщину іншого, як свою власну»…
Зміст
