Жив колись один обдарований проповідник, який умів добре говорити, але сам відрізнявся дуже нестриманим і запальним характером. З часом він звернув увагу на те, що після спілкування з ним мало хто з його знайомих дійсно навернувся до морального життя. «Займусь я краще собою, своїми недоліками і постараюся наслідувати те, про що проповідую», – подумав проповідник.
З цієї миті він перестав багато говорити, і слава про його ораторське мистецтво поступово згасла. Проте на щастя самого проповідника все більше і більше його знайомих стали наслідувати його приклад, боротися і перемагати свої погані звички.
Якось, залишившись наодинці з близьким знайомим, проповідник запитав у нього:
– Чому коли я вимовляв такі прекрасні повчання про моральне життя, мало хто їх наслідував? А тепер, коли я вже не читаю проповідей, стільки людей почали виправляти своє життя?
І той відповів:
– Розумієш, коли ти замовк, то замість тебе заговорила Істина. А коли ти проповідував, Істина мовчала.
Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас (Євангеліє від Іоанна 8:31,32).
