«Деревце підв’язують м’якою травою, а не дротом, інакше ушкоджується кора й воно засихає, і обмеження початківця повинне бути м’яким, з доброзичливістю, щоб не засохнути йому духовно».
Старець сказав: «Єдина цінність життя – це родина. Як тільки загине родина, загине й світ. Покажи свою любов насамперед у своїй родині». Й іншим разом він сказав: «Коли зруйнується родина, буде зруйноване все, і духівництво, і чернецтво».
У наш час багато говорять про магію, тому становить особливий інтерес одна розповідь старця, яку я наводжу так, як записав її відвідувач отця Паїсія: «Дитина піддається демонічним впливам, але, коли вона чиста, не може спокусити її диявол. Коли ж дитина почне не слухатися своїх батьків і вивертатися, тоді віддаляється від неї Божа благодать. Ви повинні знати, що демони спонукують людину на зло із зовні. Але, щоб вони ввійшли в неї, людина повинна дати їм для цього серйозний привід. Інакше вони не можуть нічого зробити. Щоб вам це стало зрозумілим, я розповім один характерний випадок з 40-літньою вчителькою і її 15-літнім учнем. Про ці випадки вона написала мені недавно сама. Отже, вона була незаміжньою, як говориться, старою дівою, і розгорілася нечистою пристрастю до одного 15-літнього учня гімназії. Вона пішла до мага, щоб він допоміг їй. Але, оскільки хлопець був чистим, маг не міг нічого йому зробити, і тому порадив їй увергнути його в гріх, і тоді магія знайде в ньому своє місце, тобто знайде відкриті двері його душі, щоб робити з ним усе, що захоче. Вона привела хлопця до себе додому, спокусила й увергнула його в гріх. Диявол відразу використав зручний момент і увійшов у нього. Із цієї хвилини хлопець, одержимий силами зла, став хиріти, хворіти, виснажився й був близький до смерті. Він не хотів ні читати, ні ходити в школу, ні їсти, ні взагалі щось робити. І тепер вона, ця диявольська жінка, мені пише, що дуже вболіває за хлопця, що він у такому стані, і хоче, щоб я помолився за нього. Але, з іншого боку, вона не бажає його втратити. Якби вона сьогодні була тут, незважаючи на те, що я й пальцем нікого не торкав, то я б висмикнув їй все волосся по волосині за те зло, яке вона зробила хлопцеві».
Старець сказав: «Ніколи не будемо засуджувати. Коли ми бачимо будь-кого, що впадає в гріх, будемо плакати й просити Бога його простити. Якщо ми судимо помилки інших, значить наш душевний зір ще не очистився. Той, хто допомагає своєму ближньому, одержує допомогу від Бога. Той, хто осуджує свого ближнього із заздрістю й злістю має своїм суддею Бога. Нікого не будемо засуджувати. Усіх будемо вважати святими, і тільки самих себе – грішниками. Осуд буває не тільки словом, але й розумом, і внутрішнім розташуванням серця. Внутрішнє розташування задає тон нашим думкам і словам. У всякому разі, для нас вигідніше бути стриманими у своїх судженнях, щоб не впасти в осуд; іншими словами, будемо уникати наближення до вогню, інакше ж ми або обпалимося, або закоптимося. Найкраще засуджувати завжди самих себе, і припинити займатися іншими».
Святі нам говорять, щоб ми дуже обережно ставилися до видінь, бо вони бувають і від лукавого, і ми, щоб не впасти в спокусу, повинні відрізняти добро від зла! Приміром, вони кажуть, що божественне світло біле, а світло лукавого – червоне.
Зміст
