Зв’язок між нею і любов’ю – дуже тісний. Хто сказав: «Любити – це шанувати»? Це правильне твердження вже для людських відносин. Наскільки ж сильнішим воно є в наших стосунках з Богом! Справжня любов до Бога є нетерпляча в бажанні пізнати Його вищу красу і проголошувати її, щоб всяке творіння віддавало Йому честь і славу.
Що ж стосується тих християн, що з огляду на синівську любов не переживають жодним чином у присутності Бога благоговійного страху, який породжує чеснота релігійности, а ставляться до Нього з такою фамільярністю, яка межує з розв’язністю, то можна бути впевненими, що вони не тільки не перевершили, як собі уявляють, «закону страху», вони ще навіть близько не починали бути релігійними.
Звертайтесь частіше до Старого Заповіту. Зокрема до пророків, неперевершених у вмінні передавати святість Бога. Їхні слова мають надзвичайну силу для проростання, розвитку і дозрівання чесноти релігійности, що її Старий Заповіт описує терміном «страх Божий». І ви виявите, що водночас у вас дозріватиме щораз то сміливіше синівська довіра. Справді, що більше християнин «боїться» Бога, то більше любить Його. І що більше любить, то більше «боїться». Це здається парадоксальним лише на перший погляд.
Роздуми про молитву
