«Найголовніший обов’язок людини – любити Бога й потім свого ближнього, і найбільше – свого ворога. Якщо ми полюбимо Бога так, як потрібно, то ми збережемо й всі інші Його заповіді. Але ми не любимо ні Бога, ні своїх ближніх. Хто ж сьогодні цікавиться іншою людиною? Усі цікавляться тільки самими собою, але не іншими, а за це ми дамо відповідь. Бог, Що весь є Любов, не простить нам цієї байдужості стосовно ближнього».
«Добрий християнин любить спочатку Бога, а потім і людину. Безмежна любов виливається й на тварин, і на природу. Те, що ми, сучасні люди, руйнуємо навколишнє середовище, показує, що ми не маємо любові».
Старець сказав: «Хто від чистої любові трудиться заради свого ближнього, тому сама втома приносить відпочинок. Той же, хто любить себе самого й лінується, той стомлюється від своєї бездіяльності». Ми повинні звернути увагу на те, що повинне спонукати до справ любові, як нам указує старець. Я повинен працювати заради іншого від чистої любові, і нічого більше не мати на увазі. Багато хто проявляє свою любов стосовно деяких людей, і відразу робить їх підвладними собі.
Старець сказав: «У любові до нашого ближнього прихована наша велика любов до Христа. У нашому благоговінні перед Богородицею й святими теж приховане наше велике благоговіння перед Христом». Цим зберігається християнська любов й якісно відрізняється від любові світських людей.
Милостиня – це вираження любові. Сучасні християни майже забули цю чесноту. Старець нагадує не тільки про її необхідність, але й про її духовні плоди: «Духовної зміни, що відбувається в душі, і серцевої радості від однієї тільки милостині або благодіяння стосовно ближнього не може дати навіть найбільший лікар, якщо ти й даси йому цілий мішок доларів. Пенсіонери нехай жертвують своїми часом і грішми, щоб урятувати беззахисних дітей якоїсь розбитої родини».
Й іншим разом він сказав на ту ж тему: «Якби людина гарненько досліджувала душевну користь і внутрішню радість, яку вона почуває навіть у цьому житті й від одного маленького благодіяння, зробленого своєму ближньому, тоді б вона просила ближнього прийняти це благодіяння, і навіть була би йому за це вдячною. Бо зміна, що відбувається в душі, і радість, що почуває серце милостивої людини, навіть і від одного шматочка хліба, поданого сироті, не може дати їй жоден найбільший лікар, навіть якщо й заплатити йому цілий мішок доларів».
Зміст
