Стрибаючи з гілки на гілку, маленька мавпочка знайшла якось гніздо з пташенятами. Вона негайно запустила в нього лапу, але пташенята миттєво злетіли в різні боки. Не пощастило лише найслабкішому, яке ще не вміло літати.
У нестямі від радості, мавпочка повернулася додому з пташеням у руках. Воно так зачарувало її, що вона почала його пестити, цмокати, облизувати, гойдати на руках і міцно притискати до грудей.
Мати розчуленого подивилася на дочку, але не покартала за витівку.
– Ти тільки подивися, мамо, яке воно миле і забавне! – захоплено кричала мавпа. – Ах, як його люблю!
Вона продовжувала цілувати і пестити пташинку, поки та не задихнулася в палких обіймах.
Нехай замисляться деякі батьки, нездатні вчасно обсмикнути своїх дітей, потураючи небезпечним забавам, які ніколи добром не закінчуються.
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. (Книга притч Соломонових 22:6)
