Алінка завжди мені казала, що збирається кохати мене все своє життя. Чомусь раніше я не сумнівався, що саме так і буде. Навіщо ж витрачати свій час, сили, обійми й усього себе на людину, яку збираєшся кохати хоч на мить менше?! У періоди гострої закоханості у свою Алінку я їй теж обіцяв кохання тривалістю в життя. Не можу сказати, що Аліна була для мене пересічною дівчиною, ні. Наші стосунки почалися так, як пишуть у книжках. Поступово, з різними подіями, що наближали нас одне до одного крок за кроком.
Та сталося так, що якось увечері ми забули взяти з собою в завтра своє кохання. Воно просто залишилось у вчора. І ніхто цього не помітив. Мабуть, воно ще й досі спить, згорнувшись котиком і сховавшись від нас у потаємному місці нашої найманої квартири, що тепер є прихистком для когось іншого.
Минув час мого холостяцького існування та, як наслідок, жахливого харчування, і я знову зустрів дівчину. Чудову. Ще дивовижнішу, ніж Алінка. Вона нагадувала розкішну машину, яка несла тебе на шаленій швидкості та вимагала максимальної уваги й обережності. Ця історія кохання була не настільки романтичною й зовсім не поступовою.
Коли настав час сказати їй про свої почуття, я, як справжній чоловік, зробив це першим. Я розповів, що мені подобається її ніс, нагадав і про наше перше побачення, після якого вирішив з нею одружитися. Ну і вкінці додав, що кохатиму її все своє життя, бо вважав це необхідним критерієм стосунків. Першу хвилину вона мовчала, а тоді винувато відпустила мою руку. Я подумав, що це кінець і що моє зізнання злякало її. У голові вже голосно верещало її «а я тебе не кохаю», яке намагалося перекричати «пішов геть, хлопче».
– Максе, я тобі не можу відповісти так само, – почала вона, і я зрозумів, що це все. – Для мене немає поняття «завтра». Я тебе кохаю сьогодні. Дуже палко кохаю. Але не можу пообіцяти, що кохатиму тебе все своє життя…
Я нічого не відповів. Кивнув, здається. І погодився. От і кохаємо ми одне одного вже 365*33 «сьогодні». Та навіть зараз, пробувши моєю дружиною тридцять три роки та народивши мені двох синів, вона не обіцяє мене кохати завтра й погрожує знайти собі іншого діда, коли я раптом забуваю винести сміття.
Зміст