Ми маємо розширювати власне серце до розміру Ісусового серця. Як багато роботи! Але лиш це потрібно. Зробивши це, ми зробимо все.
І це означає любити кожного, хто з’являється поруч, так, як Бог його любить. А оскільки ми перебуваємо в часі, то любимо ближнього одного нараз, не затримуючи у своєму серці решток любові до брата, якого зустріли хвилину тому. Адже все одно ми любимо в усіх того самого Ісуса.
Але якщо в нашому серці зберігається якась рештка прив’язаності, то це означає, що попереднього брата ми любили для себе або для нього…, а не для Ісуса.
І в цьому наша біда.
Найважливішим для нас є зберігати Божу чистоту, тобто зберігати в серці таку любов, якою любить Ісус. Відповідно, аби бути чистими, не потрібно відмовляти своєму серцю і стримувати в ньому любов. Потрібно розширювати його до розміру серця Ісусового і любити всіх.
Без меж
Любімо брата. Кожен брат є для нас великою нагодою. Не змарнуймо жодної протягом дня.
Любімо тих, на яких ми зазвичай звертаємо увагу, бо фізично бачимо їх поряд із собою.
Любімо тих, які, можливо, не потрапляють у поле нашого зору: наприклад, тих, про кого говоримо ми чи говорить хтось інший, про кого згадуємо, або за яких молимося; тих, про кого дізнаємося якусь новину з газети чи з телевізора; тих, які пишуть нам чи яким пишемо ми; тих, для кого призначена та робота, якою ми піймаємося з дня на день…
Любімо живих і тих, яких уже немає тут на землі.
Зміст
