Спостерігаючи декілька днів підряд за польотом мошкари, павук помітив, що найчастіше мошки хмарами в’ються над виноградником.
– Тепер мошкам не минути лиха! – посміхнувся павук і поповз вгору по лозі. Він протягнув міцне павутиння до однієї з найбільших запашних грон, а сам сховався в поглибленні між прохолодними виноградинами.
Зі свого укриття хитрий розбійник нападав нишком на безтурботних мошок, притягнених терпким запахом зрілого винограду і яка не підозрювали, що їх чекає небезпека. Ненажерливий павук передушив немало мошок, і підступ сходив йому з рук.
Але от настала пора збору винограду. Урожай видався багатий, і селянинові довелося немало потрудитися на своєму винограднику. Вправно орудуючи ножем, він зрізав одну грону за іншою. Попалася йому і та, в якій причаївся павук. Вона тут же попала у великий кошик, де була завалена іншими великими гронами.
Так виноград виявився пасткою для віроломного павука. Він хитро плів мережі для інших, а заплутався в них сам і був розчавлений.
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. (Книга притч Соломонових 26:27)
