Жодна з наших молитов ніколи не буває даремною. Рано чи пізно вона буде вислухана, може не в цей момент чи не в такій формі, як ми це уявляємо, але тоді і так, як захоче Бог, у Своїх планах, які перевищують нашу уяву. Наші молитви не завжди бувають вислухані так, як нам цього хотілося б, однак той факт, що ми висловили цю молитву, завжди наближає нас до Бога, змушує нас прокладати певний внутрішній шлях і притягує благодать, яку ми колись побачимо, і яка нас зачарує.
Один приклад знаходимо в Другому посланні до коринтян; Павло тричі благав Господа, що Він забрав колючку з його тіла. Господь йому відповів: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор. 12:9). Павло не був задоволений у плані фізичному, однак його молитва не була даремною, зовсім ні. Вона дозволила йому увійти в діялог з Богом, що дало йому можливість глибше проникнути в божественну мудрість. Найважливішим у молитві про заступництво не завжди є її матеріяльний об’єкт, а радше зв’язок з Богом, який у ній народжується, розвивається і який завжди приноситиме плоди, нам і тим, за кого ми молимося.
Зростання в молитві
