Старець наполегливо підкреслював, що людина не має право говорити «не можу», можна лише сказатися «не люблю» або «я не хочу».
Коли люди, які мають якусь пристрасть, кажуть, що якась сила заважає їм робити добро, то вони повинні знати, що ця сила ніщо інше, як їхня власна сила, що дана їм для любові, але вона почала діяти в неправильному напрямку. І оскільки вони люблять свої пристрасті, то, природно, не хочуть їх відкинути, бо те, що любиш – не хочеш втратити.
Отже, зненавидівши свою пристрасть, потрібно знайти щось краще й піднесеніше, чим можна було б замінити її. Бо якщо людина не може знайди щось краще для себе, то вона і не буде знати, куди направити свою любов і свої сили, і від цього буде страждати.
* * *
Часто приїжджають люди й кажуть:
– Геронта, я курю, і не можу кинути сигарету. Що мені робити?
Старець запитує: «Чи хочеш кинути?»
Одержую відповідь: «Так, Геронта, я робив багато спроб, але безрезультатно».
Тоді я говорю: «Е, було таке!… Із цього моменту більше не кури, і Бог тобі допоможе».
Людина, піддана страсті, звичайно заперечує:
– Ніяк, Геронта, не можу!
Отут Старець, перериваючи його, перш ніж той закінчить фразу, наказово говорить:
– Не існує «ніяк», виконай це й все! Не піддавайся помислам, які тобі вселяють, начебто ти не впораєшся із цією звичкою.
Цим Старець вселяв кожному з нас, що ми – самовладні. Якщо стали рабами якоїсь пристрасті, то за власним бажанням. І якщо залишаємося її рабами, то лише через прихильність до неї, оскільки нам приємно перебувати в рабстві.
Але коли ми полюбимо нашу волю й перебування із Христом, тоді, із цього моменту, коли захочемо це, ми звільняємося від пристрасті й стаємо дітьми Божими. Це доводить, що ми самовладні. До того ж, Христос давав Свої заповіді звичайним грішникам і, отже, рабам гріха. Саме їм Він наказав звільнитися від ярма гріха й наблизитися до Нього. Блудникові говорив: «Не блуди», злодієві: «Не кради», а осудливому: «Не засуджуй».
Якби ми були рабами проти своєї волі, тоді Бог не велів би нам: «Підіть відтіля і йдіть до Мене», бо ми були б неспроможні виконати це. Тому, якщо Він каже нам, щоб ми самі пішли, то це означає, що ми добровільно покоряємося своїм пристрастям – їх любимо і їх бажаємо. Але в той момент, коли зненавидимо їх і повернемо нашу любов до Бога, тоді негайно звільняємося.
Отже, необхідно:
- усвідомити, що ми добровільно віддали себе пристрасті й тому хворі,
- зненавидіти свою пристрасть, яка губить нас,
- возлюбити Бога й чесноту.
Це поставить нас на шлях до моральної волі й справжнього щастя.
Зміст
