Перегорнувши сторінки Біблії, яка пояснює причини виникнення воєн, і розглянувши феномен причин поразки і перемоги усіх біблійних воєн, можна відповісти на запитання про причини майбутньої війни. Якщо в мирний час наше життя буде угодним Богові, то, звичайно, війни не буде. Однак, у світі розмножуються і ростуть бацили війни, а коли вони розмножаться і виростуть, то війна стане неминучою. Хочуть її чи ні – вона неминуча. Війна може початися через будь-яку подію. Під час військових лих люди пам’ятали про Бога і закликали Його. Але як тільки війна закінчилася, люди усунули Бога від своїх справ.
Серед причин, як минулих, так і прийдешніх війн головною та основною причиною є безбожжя та відступництво від Єдиного Живого Бога. «Немає миру нечестивим, – говорить Бог мій» (Іс. 57:21). Багато християн Європи та Америки, які поспішали під час війни до церкви (приходили іноді навіть до початку богослужіння, щоб зайняти місце), стали після війни байдужими до релігії і відпали від віри в Бога. А якщо їм про це нагадати, вони іронічно заперечать, що релігія стала старомодною і непопулярною.
Як це так? Хіба можна говорити про сучасність чи несучасність дійсності? Адже Бог є найвищою дійсністю, що підноситься над усім тим, що взагалі називається дійсністю. Як же може бути, що віра в Бога, яка була 10 років тому живим і необхідним зв’язком із дійсністю, тепер раптом стає несучасною? Невіра в Бога означає віру в недійсність, у химеру… А яка доля чекає на народ з великою кількістю невіруючих, чітко видно зі Святого Письма: «нечестивим немає спокою тут на землі і там після смерті».
Ось доля їх, ось що написано ним. І вони ніколи не зможуть уникнути війни, якщо не викорінять безбожжя. Невіруюча людина вже тим самим, що вона не вірить, робить негідне перед Господніми очима. Невіра є образою Творця Вседержителя; нехтування Господом Ісусом Христом і повторне розп’яття Того, в ім’я Якого хрещені християнські народи, через хрещення, що дали Йому клятву у вірності. Будь-яка образа Бога, якщо в цьому швидко не покаятися, викликає лихо, як, наприклад: посуху, повінь, хворобу, заворушення, різні кризи, деградацію нації і, як вінець, війну. І це не забобони простого народу, а факт, встановлений і Божим Об’явленням – Біблією, і самим життям. Ходімо далі.
За безбожністю чи зневірою неодмінно йде поклоніння ідолам. Як тільки людина зречеться Бога, вона починає заповнювати порожнечу своєї душі чимось іншим, чому поклоняється як найвищій дійсності, найвищої цінності. Поклоніння Богу боговідступник замінює множинністю ідолів. Ніколи жоден ідолопоклонник не поклонявся лише одному ідолові. Ідолопоклонство викликає хаос у людській душі, тоді як віра в Єдиного Бога вливає в душу гармонію простоти, чіткості та певності. Оскільки можна розібратися в теперішньому духовному хаосі величезної більшості освічених людей і можуть бути перераховані їх найтяжчі духовні недуги, вони поклоняються п’ятьом головним ідолам, яким вони служать: 1) матеріальні блага, 2) особисте я, 3) імперіалізм, 4) шовінізм, 5) культура.
Якщо матерія стає для людини основним прагненням, заради якого людина живе і працює, то вона прив’язується до цих матеріальних благ і втрачає подобу Божу. Люди, які втратили здатність бачити і відчувати Бога, піддаються на спокусу поклоніння матерії як ідолу; служіння їй усіма силами, думками та усім серцем своїм. Але оскільки багато хто бажає мати один і той же матеріальний предмет, то серед людей неминуче з’являються заздрість, злість, ненависть, взаємні тертя і боротьба за володіння матеріальними благами. А цей стан постійного незадоволення неминуче спровокує війну.
Імперіалізм опанував мріями не лише великих, а й малих народів та людей. Він передбачає захоплення чужої землі заради влади, торгівлі, тобто заради збагачення. Так, як у багатьох народів прагнення імперіалізму безмежне, а планета наша обмежена, то не дивно, що серед народів з’являється взаємна заздрість, ненависть, тертя і боротьба. Все це неминуче доводить до військової пожежі.
Шовінізм, як і всі ідоли, не залишає місця Богові. Ми часто зустрічаємо атеїстів, які є одночасно затятими шовіністами. Сучасний шовінізм найлегше може перейти в імперіалізм і завжди невіддільний від нього. У своїх потворних формах він не стільки означає любов до свого народу, – це було б зовсім природно, – скільки зневажливу ненависть до сусідів, що, звичайно, огидно перед Творцем усіх народів.
Особисте «я», зведене в міру ідола, майже завжди супроводжує усіх людей. Воно їм замінило Бога – як тих, які багато хочуть і багато мають, так і тим, хто багато хоче, але мало або зовсім нічого не має. Ставлячи в центр всього замість Божої особи свою особистість, природно, що кожна людина шукає для свого ідола храм, шанувальників і багатства (тобто, все тієї ж матерії), щоб оточити свій ідол блиском божества. Цей рід ідолопоклонства найсильніше виявлений у боротьбі за першість, владу та багатство. Характерними властивостями цього ідола є гордість, себелюбність та нерозбірливість у засобах. І оскільки в цій шаленій боротьбі забувається про Бога і Його закон, то єдиним вірним засобом протверезіння служить війна.
Культура є найбезглуздішим ідолом наших днів. Усунувши Бога, єдиного натхненника і першопричину благородної культури душі і тіла, невіруючі люди почали обожнювати справи своїх рук, тобто те, що позначають одним словом – культура. Як далеко творам людських рук до Божих творінь! Оскільки культура залежить від інших вищезгаданих ідолів, особливо матерії, то й вона сприяє розпалюванню війни між народами.
З цих п’яти ідолів два можуть бути названі безглуздими, а три – лицемірними. Культура та шовінізм замаскований під націоналізм безглузді, бо лише кричать про себе та рекламують себе; а матеріалізм, імперіалізм та егоїзм лицемірні, тому що прикидаються і брешуть, прикриваючись іншими іменами.
Усі ці ідоли, були, звичайно, колись істинними цінностями і знову могли б стати такими, якби вони були освячені вірою в Єдиного Живого Бога і пройняті духом Божого закону. Іншими словами, коли вони абсолютно підпорядковані Богу і служать на славу Його імені. Матерія дана Богом людям для того, щоб вона служила їм, а не для того, щоб панувати над їхніми душами. Здійснити ідею імперії Бог дає найбільш обдарованим народам з метою служіння найслабшим та менш обдарованим. Нація є прекрасною і праведною, хоч і обмеженою в служінні Богу та людям. Особисте «я», тобто розумну душу, Бог дарував кожній людині, щоб служінням і любов’ю підняти її до уподібнення Йому, Своєму Творцю. Бог вдихнув у людину прагнення культури для того, щоб через неї людська душа виявила своє панування над світом матерії і свою відданість і служіння Богу. Всі ці цінності прийняли б ангельський образ через те служіння і любов, але як Серафим, що колись відпав від Бога, названий Люцифером, став дияволом, так і ці цінності стали без Бога ідолами, бісами.
Зауважте, що відносне перенасичення цими ідолами призводить людей до лінощів, псування, гниття, нехоті до життя і самогубства, а незадоволення веде до заздрощів, нарікання, безсоромності, усякого роду насильства і, зрештою, знову до самогубства.
В обох випадках ці ідоли дихають ненавистю і зневагою до лагідного і доброго Господа Христа і, отже, доводять до війни. Тому можна підсумувати:
- причини майбутньої війни полягають у відступництві від Бога та ідолопоклонстві християнських народів та їх керівників;
- щоб уникнути майбутньої війни потрібно каятися за гріхи і навернутися до Бога.
Зміст
