– Потрібно молитися за інших з розчуленням і з душевним болем. І цього душа може досягти тоді, коли смиренно буде себе вважати винною в тому, що трапляється з ближніми.
– Але, Геронта, як ви можете бути винні в тому, що хтось, наприклад, розлучається зі своєю дружиною з Афінах?
Старець:
– От говорю собі: «Якби я був святий, як древні отці, і просив би в Бога благодаті їм з’єднатися й любити один одного, то Бог, що слухає Святих, допоміг би їм. Але через те, що я не святий, Бог мене не слухає. Отже, я винен, що розводиться ця родина, і за інше зло, що буває. Отже, я не виню нікого, але засуджую тільки себе за все: і тоді Бог допомагає».
Старець сказав: «Творити молитву ми повинні скрізь. Якось один водій на Арнії збив дитину своїм автомобілем. Дитина зовсім не постраждала, тому що водій творив молитву й під час їзди». Й іншим разом він сказав: «Як кораблі, що перебувають у небезпеці, посилають сигнали «SOS», так і людина повинна постійно творити молитву: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене». Молитва повинна бути простою».
Молитва має потребу в підготовці. Старець завжди радив: «Перед молитвою читайте кілька рядків з Євангелія або Патерика. Так зігріється ваша думка й переноситься в духовну країну».
Старець сказав: «Зрадники, що послаблюють молитву – це духовна сухість і холодність. Проти них потрібно використати короткі молитви, а головним чином – молитву Ісусову, старанне читання Священного Писання й духовних книг. Також охороняють нас від гріха й допомагають нам думки про смерть, суд, рай, пекло й благодіяння Божі. Бог спостерігає за нашим серцем і перевіряє, куди воно схиляється. Від цього прийде страх Божий, бачення самого себе, відкидання поганих помислів і почуттів, і дотримання моральної чистоти. Будемо завжди перевіряти самих себе: чи каємося ми в скоєних гріхах і чи боїмося своєї немочі. Але не будемо губити надії на спасіння».
Старець сказав: «Нехай більшу частину вашого подвигу становить молитва, бо вона підтримує наше спілкування з Богом. І це спілкування повинно бути постійним. Молитва – це кисень душі, її настійна потреба, і вона не повинна вважатися важкою повинністю. Щоб молитва була почута Богом, потрібно, щоб вона виходила із серця, творилася зі смиренністю й у глибокому почутті нашої гріховності. Якщо молитва не від серця – немає в ній користі. Бог завжди чує молитву людини, що духом перебуває в небі. Старанне читання Священного Писання дуже допомагає молитві, зігріває душу й перекосить молільника в духовну країну».
Старець сказав: «Тікай від сильного ворога – балаканини з людьми. Як хмара закриває сонце, так балаканина затьмарює душу. Молитва повинна бути радістю й віддякою, а не змушеною сухою формальністю. Молитва – це відпочинок. Душа не втомлюється в молитві, тому що, розмовляючи з Богом, вона відпочиває. Будемо завжди починати молитву із читання Священного Писання, подвижницьких книг, тому що читання тішить розум і зігріває серце. Читанням зігрівається душа й переноситься в духовний світ. Мета читання полягає в тому, щоб розум усолодив серце й пішла серцева молитва. Тільки серцева молитва є молитвою, тому що відбувається із болем і приносить результати».
Старець сказав: «Молячись, ви повинні стояти зі смиренністю й простотою маленької дитини, щоб удостоїтися батьківської турботи. Визнайте свою неміч і незначність, щоб вас покрила милість Божа, бо як тінь рухається за предметом, так і милість Божа – за простотою й смиренністю. Той, хто почуває свою гріховність і переживає через це від душі, вищий від того, хто може воскресити мертвого й своїм навчанням допомагати усьому світові. Хто досяг пізнання своєї духовної немочі, той досягнув досконалої смиренності».
У своїй книзі про святогорських подвижників старець писав: «Спокійна нічна молитва приносить більшу користь своєю безтурботністю і дуже корисна для нашого духовного зростання, подібно тому, як тихий нічний дощ багато допомагає сходженню рослин. Хочеш, щоб твоя молитва стала серцевою й була прийнята Богом? Зроби страждання ближнього своїм стражданням. Навіть одне серцеве зітхання про свого ближнього приносить реальні плоди. Божественне повідомлення про прийняття молитви є божественна розрада, яку людина почуває після молитви».
Зміст
