«Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї», – сказано в псалмі 119. Постійне відкликання до Слова Божого дає життєву силу, бо лише воно може пролити світло на правду нашого життя. Цю силу розпізнання, притаманну Божому Слову, показано в уривку Послання до євреїв: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» (Євр. 4:12-13).
Святе Письмо – це ніби дзеркало, яке дозволяє людині пізнати себе в правді, як добрій, так і поганій: воно викриває наші компроміси з гріхом, нашу невизначеність, нашу поведінку, далеку від євангельських заповідей, але воно також дозволяє виявитися тому, що в нас найкраще, щоб його вивільнити і підтримати. Воно сягає точки розмежування між душею і духом, інакше кажучи, дозволяє розпізнати те, що належить психіці (тобто походить від нашої зраненої людської природи), і те, що лежить у сфері духовности (тобто породжене динамізмом любови). Використовуючи образ дзеркала, святий Яків закликає нас схилитися над Словом Божим, яке він називає «досконалим законом волі», щоб ми були прив’язані до нього і знайшли щастя, читаючи його (Як. 1:25).
Зростання в молитві
