Серафим Саровський, християнський подвижник ХІХ століття
Досхочу нічого не куштуй, залиш місце Святому Духові.
Якщо зруйнується сім’я, то впадуть держави і розбестяться народи!
З тисячі знайти можна тільки одного, який би зберіг твою таємницю. Коли ми самі не збережемо її в собі, як можемо сподіватися, що вона буде збережена іншим?
Хто зайнявся пізнанням себе, тому ніколи помічати за іншими. Засуджуй себе і перестанеш засуджувати інших.
Завжди радійте! Від внутрішньої натуги нічого доброго не зробиш, а від радості – що завгодно можна зробити.
Дух збентеженої або сумуючої людини потрібно намагатися підбадьорити словами любові.
У мене нічого немає, бо я нічого не ношу із собою.
Коли ж людина намагається в собі мати серце упокорене і думку не обурену, але мирну, тоді усі підступи ворожі бувають безрезультатні, бо де мир помислів, там спочиває сам Господь Бог.
Краще для нас зневажати те, що не наше, тобто тимчасове і скороминуще, і бажати нашого, тобто нетління і безсмертя.
Спасайся сам і навколо тебе спасуться тисячі.
Осуджуй погану справу, а того, хто це коїть – не засуджуй.
А люди, буває, як боги сяють, але не для тих, хто збився з дороги.
Нещасна, зла людина руйнує усе, кривдить навіть найближчих і найдорожчих людей, а добра людина, що випромінює мир і радість навколо себе, відновлює зруйноване, утішає тих, хто страждає, допомагає тим, хто має потребу.
Зміст
