Одного разу, один король, захотів побачити Бога. Він у житті усе бачив, але залишилося тільки це.
Один пастух, дізнавшись про це, прийшов до короля і сказав, що завтра вранці він прийде до нього і покаже йому Бога.
Пастух виконав обіцянку, і рано вранці з’явився біля палацу.
– Ну що ж, де Він? – запитав король.
І пастух сказав:
– Дивися одну хвилину на сонце.
Король почав дивитися на сонце, але довго не зміг, і почав обурюватися, думаючи, що пастух хотів його засліпити. Тоді пастух сказав:
– Це сонце. Це одне з Божого творива. І як ти хочеш побачити Творця сонця, якщо ти навіть не можеш дивитися на Його творіння?
Король зрозумів, що він правий, і перестав обурюватися. Але пастух поставив ще одне питання:
– Але скажи мені, що було до Бога?
– Щоб дізнатися відповідь, – продовжив пастух, – ти повинен порахувати з цифри десять назад.
Король порахував:
– Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два і один.
Пастух знову попросив короля, порахувати з цифри десять назад. Король, злий, почав вигукувати:
– Немає більше цифр! Немає!
– Ви праві, – сказав пастух. – Також як і цифра один, це Бог. Він перший, з Нього усе почалося, і до Нього нічого не було.
Король залишився задоволений відповіддю, але відразу в нього виникло питання:
– А чим займається Бог?
Пастух відповів:
– Щоб дізнатися це, ви повинні мені дати свій одяг.
Король виконав прохання.
– Тепер злізьте з трону, і станьте де я стою, а я сяду на трон.
Король зліз, і на трон сів пастух. І запитує король:
– Ну, і що?
І відповідає пастух:
– Бог займається тим, королю, що звеличує скромного, і принижує зарозумілого.
«Всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1Пет. 5:5)
