Чому ми ображаємося і кричимо на своїх батьків. Головні причини

Кожен з нас рано чи пізно стикається з тим, що батьки старіють. І нерідко цей процес супроводжується болем, роздратуванням і почуттям провини. Ми любимо своїх батьків, але з віком їхня поведінка може змінюватися, викликаючи у нас злість і непорозуміння. Чому так відбувається і як знайти сили жити далі після втрати найрідніших людей? Давайте розберемося разом.

Від обожнювання до відрази:


У дитинстві батьки для нас – це всесвіт, центр усього сущого. Ми беззаперечно їм віримо і копіюємо їхню поведінку. Однак з віком все змінюється. З’являється власна думка, бажання самоствердитися. Ми починаємо бачити батьків не ідеальними, а звичайними людьми з їхніми недоліками. Цей процес абсолютно нормальний і необхідний для становлення особистості.

Чому виникає конфлікт поколінь?

  • Різні цінності та погляди на життя: Світ швидко змінюється, і те, що було актуально для наших батьків, може бути зовсім неактуальним для нас.
  • Бажання батьків контролювати: Батьки часто хочуть захистити своїх дітей від помилок і продовжують втручатися в їхнє життя навіть тоді, коли це вже недоречно.
  • Почуття провини: Діти можуть відчувати провину за те, що не можуть повністю задовольнити очікування батьків.
  • Фізичні зміни: З віком батьки можуть ставати більш залежними, що викликає у дітей почуття безпорадності і роздратування.

Чому злість на батьків може бути цілющою?

Здається парадоксальним, але злість на батьків може допомогти нам відпустити їх і жити далі. Вона дозволяє:

  • Відокремитися: Відчуття злисті допомагає нам усвідомити, що ми – окремі особистості зі своїми бажаннями і потребами.
  • Пропрацювати емоції: Виражаючи злість, ми звільняємося від негативних емоцій, які накопичувалися протягом багатьох років.
  • Прийняти втрату: Злість допомагає нам усвідомити, що батьки вже пішли, і нам потрібно жити далі.

Як впоратися з втратою і жити далі?

  • Прийміть свої почуття: Не заперечуйте і не пригнічуйте свої емоції. Дозвольте собі відчувати біль, злість, смуток.
  • Говоріть про свої почуття: Поділіться своїми переживаннями з близькими людьми або зверніться до психолога.
  • Знайдіть підтримку: Об’єднайтесь з людьми, які пережили схожу втрату.
  • Займіться улюбленою справою: Відволікання від негативних думок допоможе вам відновитися.
  • Пам’ятайте про сенс життя: Знайдіть нові цілі і прагнення, які наповнять ваше життя змістом.

Що робити, якщо ви – літня людина, а діти віддалилися?

  • Прийміть ситуацію: Спробуйте зрозуміти, що ваші діти – окремі особистості зі своїми життєвими шляхами.
  • Не наполягайте на спілкуванні: Якщо діти не хочуть спілкуватися, не нав’язуйтесь.
  • Знайдіть нові інтереси: Займіться тим, що приносить вам радість і задоволення.
  • Спілкуйтеся з однолітками: Знайдіть людей, з якими ви можете поділитися своїми думками і почуттями.
  • Зверніться за допомогою: Якщо вам важко впоратися з самотністю, зверніться до психолога або соціального працівника.

Відносини між батьками і дітьми – це складний і багатогранний процес. Конфлікти, розчарування і втрати – неминуча частина цього процесу. Однак, прийнявши ці факти і працюючи над собою, ми можемо знайти сили жити далі і побудувати міцніші стосунки з нашими близькими.