Яблучний Спас – одне з найулюбленіших українських свят, яке відзначається 6 серпня. Це день вшанування Преображення Господнього, а також символ завершення літа та початку осені. Саме в цей день наші предки дякували природі за щедрий урожай, а віряни – Богу за всі блага.
Чому саме яблука?
Яблуко з давніх-давен вважалося символом здоров’я, знань та безсмертя. За християнською традицією, саме в день Преображення Господнього Ісус Христос з’явився перед своїми учнями в новому образі, сяючи неземним світлом. А яблуко – це символ спокуси, від якої мав утриматися Адам. Освячуючи яблука в церкві, ми символічно відмовляємося від гріха і прагнемо до духовного очищення.
Що ще освячують на Яблучний Спас?
Крім яблук, у кошик на Спас традиційно кладуть:
- Інші фрукти та овочі: груші, виноград, сливи, помідори, моркву, цибулю. Вони символізують родючість землі та багатство.
- Мед: солодкий дар бджіл, який здавна вважався символом здоров’я та довголіття. Освячений мед використовували для лікування різних хвороб.
- Пироги: пісні пироги з фруктовою або овочевою начинкою – це ще один традиційний атрибут святкового столу.
- Квіти та зернові культури: колоски пшениці, жита, волошки, соняшники – все це символізує достаток і благополуччя.
Чого не можна освячувати?
Попри широкий вибір продуктів для освячення, є кілька категоричних табу:
- Спиртні напої: алкоголь вважається гріховним і не має місця у святковому кошику.
- М’ясні вироби, яйця та сир: ці продукти не підлягають освяченню, оскільки вони не є пісними.
Традиції після освячення
Після повернення з церкви освяченими продуктами пригощають усіх членів родини, а також сусідів і знайомих. Вважається, що такі продукти мають особливу цілющу силу.
Чому важливо дотримуватися традицій?
Дотримання традицій Яблучного Спасу допомагає нам зберегти нашу культурну спадщину, зміцнити духовні зв’язки з предками та відчути єдність з природою. Це свято нагадує нам про важливі речі: про цінність сім’ї, про подяку за все, що маємо, і про прагнення до духовного зростання.
Отже, Яблучний Спас – це не просто свято, а ціла низка традицій і звичаїв, які передаються з покоління в покоління. Долучаючись до святкування цього дня, ми стаємо частиною великої української родини й беремо участь у збереженні нашої культурної спадщини.