Якщо ми єдині, то Ісус є посеред нас.
І це важливо. Важливіше від всякого іншого скарбу, яким може володіти наше серце: важливіше за матір, за батька, за братів, за дітей. Важливіше за дім, роботу, майно; більше за мистецькі твори такого великого міста, як Рим, більше за наші справи, більше за природу, яка нас оточує, з її квітами і лугами, морем і зірками, більше за нашу душу!
Саме Він, надихаючи Своїх святих Своїми вічними правдами, позначив Собою кожну епоху в історії.
Ця доба також належить Йому: не якомусь святому, а Йому; Йому посеред нас, Йому, що живе в нас – тих, що творять в єдності любові Його Містичне Тіло і християнську спільноту.
Але Христа потрібно розширювати; ростити Його в інших членах; як Він, нести в собі вогонь, який би розчинив усе людське в божественному, який є любов’ю в дії. Зробити одне з усіх і в усіх Одного!
І тоді ми житимемо життям, яке Він нам дарує мить за миттю.
Основною ж заповіддю є братня любов. Передусім… (пор. 1Пет. 4:8). Тому найбільшу вагу має все те, що виражає щиру братню любов. Нічого не важить те, що ми робимо, якщо в цьому не маємо почуття любові до братів – Бог же як наш Батько завжди має у Своєму серці Своїх дітей і лише їх.
Зміст
