Перед своєю смертю Ісус Навин, великий воєначальник ізраїльського народу, звертаючись до всього свого народу, сказав наступні пророчі слова: «Один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам. Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого» (Іс. Нав. 23:10-11). Це пророцтво багато разів здійснювалося в історії ізраїльського народу як під час правління суддів, так і за царів, а пізніше, за часів Маккавеїв. Наведемо тут лише один разючий приклад з часу правління судді Гедеона, коли чітко і виразно пояснюється, як і чому мале військо може перемогти незрівнянно більш численного ворога.
Ізраїль дуже зубожів під час мадіанитянського рабства. Серед утисків, що чинили тирани-завойовники поневоленому єврейському народові, було й таке: як тільки Ізраїль засівав свої поля, приходили мадіанитяни та амалекитяни, «налітаючи, як сарана» на поля; приходили з верблюдами, худобою, наметами і «винищували плоди землі», спустошуючи її. Під час цих лихих і голодних днів ізраїльтяни згадали Бога і в розпачі звернулися до Нього молитвою і постом. Господь змилосердився над багатостраждальним народом, покликав Гедеона і наказав йому звільнити ізраїльський народ від мадіанитянського рабства. Гедеон був простим фермером і на той час працював на своїй ниві. Гедеон у простоті своїй відповів Господу: «Як спасу я Ізраїля?» Господь же сказав: «Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину» (Суд. 6:16). Гедеон не повірив, що таке велике завдання може бути дано йому, простому селянину з найбіднішого племені Манасії, наймолодшому в домі свого батька. Тому Гедеон попросив знамення, і коли одержав його, з’явився перед ізраїльським народом.
Завдяки його зусиллям швидко зібралося 32 тисячі боєздатних людей. Тоді Господь сказав йому: «Народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: “моя рука спасла мене”» (Суд. 7:2). І наказав Господь повідомити народ ізраїльський: «Хто боязкий, нехай повернеться додому» (див. Суд. 7:3). І що ж? Не більше, як 22 000 людей покинули військо і розійшлися по своїх будинках. З Гедеоном залишилося всього 10000. Але й така кількість виявилася надто великою для Господа Бога. Тому Господь наказав Гедеону відвести військо до струмка і дивитися, хто як питиме воду. Одні стали пити, зачерпнувши воду рукою, інші опустилися навколішки і, нахилившись, пили прямо з струмка. Господь наказав Гедеону взяти на війну тих, хто пив воду і черпав рукою, а решту Господь наказав відпустити додому. Але перших, хто пив, черпаючи руками, було лише 300 людей. І Господь сказав: «Трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші».
А мадіанитян було багато, як сарани: «Верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря». І триста людей отримали від Бога завдання перемогти таку кількість ворогів! Що ж зробив Гедеон зі своїм маленьким загоном? Він дав у руки кожному солдатові по трубі і по порожньому глеку, в якому горів факел. Підійшовши до табору мадіанитян, усі ізраїльтяни засурмили в сурми і розбили глеки. Триста труб гримнули, як одна, і триста смолоскипів засвітилися з усіх боків; мадіанитяни злякалися, верблюди їх заметалися по таборі; у темній ночі один воїн не впізнав іншого, і мечі заробили наосліп. Таким чином, поки одні винищували інших, треті кидалися геть із табору, але все одно їх наздоганяла смерть. Перемога Гедеона була цілковитою і беззаперечною. А за цією перемогою прийшло звільнення Ізраїлю від ярма мадіанитян.
З цих прикладів Біблії зрозумілі такі повчання:
- окупанта і загарбника супроводжує страх і поразка, а праведному – Господь дарує хоробрість і перемогу;
- не чисельність військ стає вирішальною у війнах, а – воля Божа;
- народ, який звертається до Бога в молитві, на ньому збуваються пророчі слова: «Один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас».
Зміст
