«Бог не хоче, щоб мучилося Його творіння. Даються, однак, спокуси для вдосконалення. Коли вдосконалиться людина, тоді припиняються й спокуси».
Старець зосереджував всю духовну працю християнина в надбанні смирення. Він говорив: «Бог дуже сильно любить людину, прекрасно знає проблему кожного й хоче допомогти, перш ніж той Його попросить, оскільки для Бога не існує труднощів, бо Він всесильний. У певних випадках Господь зустрічає труднощі, причиною яких є людина несмиренна! Отже, труднощі, що має Бог, повторюю, єдині – те, що Він «не може» допомогти, поки душа людини не упокориться. Тоді благий Бог деяким чином «засмучується» бо бачить, як творіння Його мучиться, і Він «не може» допомогти, бо знає, що те, про що вона просить, піде людині на шкоду, оскільки вона не має смиренного розуміння. Те, що трапляється з людиною, абсолютно пов’язане зі смиренністю; погляньмо, наприклад, на людину, яку поборює яка-небудь пристрасть: Бог попускає це лише тому, що душа високо думає про себе, або близька до небезпеки прийняти таку думку (тобто має нахил до гордості). Людина може ненавидіти конкретні пристрасті й не бажати їх, і навіть проливати кров заради їх видалення – однак у неї нічого не вийде, бо Бог не допомагає їй; і не буде допомагати їй – поки вона не упокориться, (бо хоча вона ненавидить конкретні пристрасті, однак вона – раб гордості, яка є початком усіх інших пристрастей).
Щоб досягти успіху в духовному житті, людина може просити в Бога любові, молитви, мудрості, слухняності й інших чеснот. Однак Бог хоче, щоб ми пізнали – і це гарненько вклади собі в голову, – що Він не дасть нам нічого із того, що просимо, скільки б ми не подвизалися, – якщо ми не упокоримося. Коли ж маємо єдиною метою – смиренність, тоді Бог все дасть нам задарма.
Бог одного хоче від нас – смиренності, нічого більше. Хоче тільки, щоб нам допомогти Своєю Божественною благодаттю, що перш, ніж ми щось зробимо, перш ніж полюбимо Його, раніше нашого подвигу, дав нам через святе хрещення по невимовній доброті Своїй. Благодать допомагає нам полюбити Господа, пізнати Його. Господь робить усе – тільки б нам мати смиренність, щоб не перешкоджати Божественній благодаті, але дозволяти їй діяти. Ми їй перешкоджаємо лише тоді, коли не маємо смиренності. Одне тільки протистоїть Божественній благодаті – висока думка про себе (гордість).
Апостол Петро у своєму 1-му Посланні, у 5 главі, прекрасно дає нам зрозуміти в цьому випадку і те, у чому звинувачує, і те, що ми повинні робити: «всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». Отже, «смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу. Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет 5:5-7).
Якщо ми подивимося й зважимося на єдину цю справу – смиренність нашу, тоді на все інше дасться благовоління від Бога. Коли ж ми піклуємося про що завгодно, а не про смиренність, тоді не вміємо придбати нічого доброго. Одне тільки потрібно: смиренність серця, щоб туди ввійшло Царство благодаті Божої.
Зміст
