Про послух і терпіння

Про силу терпіння Старець розповів наступний випадок. Один чоловік у Фракії став християнином. Однак його дружина не тільки не пішла за його прикладом, але й дуже перешкоджала йому й жорстоко з ним поводилася. Але він терпів і відповідав їй любов’ю. Згодом дружина схилилася перед його терпінням і любов’ю, і сказала: «Мабуть, істинний і великий Бог, в Якого він вірить». І теж стала християнкою».

Старець сказав: «Послух – це ключ від дверей раю. Але тільки послух, а не солдафонство, тобто змушене підпорядкування й молитва з-під ціпка. Ніхто не зцілився сам і ніхто не врятується без послуху. Послух і природна простота ведуть до святості коротким шляхом. З одним простаком, що доглядав за хворим бідняком, трапилося наступне. Одного разу хворий попросив дати йому поїсти рибки. Простак спустився до берега моря й увійшов у храм, що стояв там при морі, підняв руки до неба й у простоті помолився: «Христе, дай мені, прошу Тебе, рибку для людини». Й, о чудо! Відразу з’явилася в його руках риба! Дякуючи Богу, він відніс її хворому».