Одного разу прийшов хлопець, років сімнадцяти, і постукав, щоб я відкрив йому, був ще ранок. Я виходжу й підходжу до дроту.
– Я хочу бачити отця Паїсія, – каже він мені. Я, щоб трохи випробувати як він налаштований, кажу йому: «Його немає тут. Він пішов на Карею купити сигарет».
– Добре, я його почекаю, – відповідає хлопець, – маючи завжди в розумі гарний помисел.
– Іди! – говорю йому. – Навіщо ти його чекаєш?
– Ні, панотче, я хочу його побачити! – наполягав хлопець. Цей молодчина був щирий душею, і я не міг збентежити його, незважаючи на те, що довго його терзав. Він не приймав поганого помислу. Це була гарна душа.
Іншим разом прийшов один чоловік й просив мене помолитися за його дитину, що була важко хвора. «Я що-небудь зроблю, сказав я йому, але повинен і ти допомогти. Звичайно, ти не вмієш ні молитися, ні поститися, ні класти поклони й т.д. Але позбудься від одного свого недоліку».
– Якого недоліку, панотче? – запитав він мене.
– Кинь курити, – сказав я йому. Він уважно вислухав мене, і, коли я відчинив йому церкву, щоб він зайшов і приклався до ікон, непомітно для мене він залишив на одній стасідії пачку сигарет і запальничку. Тої ж години прийшов інший, увійшов до церкви, подивився із цікавості й вийшов назовні. Він пішов і сів он на цю кам’яну приступку, що біля стіни церкви, запалив сигарету й курить без зазору совісті. Я вийшов назовні й побачив його.
– Ба, дорогий, так ти куриш тут, біля церкви? Іди геть туди, під дерева, і кури там, а не тут! – говорю я йому. Але він мав погані й лукаві помисли, і відповів мені з нахабним видом:
– Тобі-то яка справа до того, що я курю? Ти куриш у церкві, а я, курячи зовні, чиню погано? Я йому знову сказав, щоб він пішов звідси, але він упирався й говорив мені ті ж слова. «Але що він говорить?» – запитав я себе. Я не міг його зрозуміти. Заходжу в церкву й бачу пачку сигарет, залишену змученим батьком. Я відразу здогадався, що цей чоловік неправильно мене зрозумів і думав, що це мої власні сигарети, і я курив у церкві! Я йому пояснив, що трапилося насправді, але він мав дурний помисел. У нього не було бажання одержати користь. Він шукав виправдання своєму злу, щоб зберегти його в собі. А той хлопець, про якого я говорив колись, мав гарний настрій».
Зміст
