Старець пише: «Коли я приїхав на Святу Гору, я обійшов Сад Богородиці, як звичайно роблять всі початківці, щоб знайти запашні квіти Божої Матері (святих старців), щоб запозичити в них хоч трохи духовного нектару». Будемо прославляти Бога за те, що й сьогодні багато християн шукають цього духовного нектару. Є, звичайно, і такі, які, хоча й релігійні, але не шукають його, бо їх ідеал – це зовнішнє християнство, а не благоговіння, – розвиток розуму, а не серця.
Старець сказав: «Чесноту не сховаєш, як би хто цього не хотів, як сонце не закриєш решетом, бо крізь отвори проникне багато променів».
З бесіди отця Паїсія із семінаристами: «Панотче, нині, коли все перебуває в кризі й наше життя зазнає критики з усіх боків, скажи нам про духовний подвиг, яким ми повинні подвизатися» І старець відповів: «Послухайте, люди, які сьогодні подвизаються, духовні люди, неодмінно одержать велику нагороду, і наш час, коли всюди й скрізь розлитий гріх, котрий усі вихваляють як добро й пропонують усім, подвиг і старання подвижника, зрозумійте це, похвальні більше, ніж колись, в інші часи. І знайте це, чада мої: добра й праведна людина, що подвизається й намагається йти Божим шляхом, вона – найкраща і бажана для всіх. Для всіх вона бажана, ніхто до неї не має відрази, усі хочуть бути з нею в дружбі».
Зміст
