Для осмислення причин і наслідків усіх військових конфліктів потрібно брати до уваги третій фактор – духовні причини, пов’язані з Господом Богом, Творцем видимого і невидимого. Тому так багато написано про війну, а так мало говорять про духовні причини воєн. У Біблії, в її історичних книгах сказано все, що важливо, що має вирішальне значення при поясненні воєн. Тому історичні книги Біблії і є зразком тлумачення історії війни. Тому й увійшли вони до збірки Біблії і залишилися назавжди святими книгами, щоб служити людству «духовним світлом» у поясненні воєн, перемог та поразок, рабства та визволення, лих та щасливого життя народу. Біблія незважаючи на лаконічність розповідей, досконало пояснює будь-яку війну, описану в ній. Щойно ми побачили, яким чином народ заслуговував на своє рабство. Тепер погляньмо, як поневолений народ знову отримує свободу.
Розберемо ті самі випадки, згадані раніше. На шести ясних прикладах ми побачили, що викликало причину і якою була причина поневолення ізраїльського народу. Тепер подивимося, що спричинило звільнення від поневолення і хто був причиною звільнення ізраїльського народу від шестиразового рабства. У книзі Суддів описується, спочатку загалом, як Господь залучав богобоязливих і праведних людей бути Суддями в ізраїльському народі і як через них рятував його від рабства. «Бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх» (Суд. 2:18). Якщо народ кається за свої гріхи і чинить діла покаяння, тоді Господь визволяє народ від поневолення кривдниками. Про це дуже часто говорить Святе Письмо.
Після восьмирічного поневолення Хусарсафемом «заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового. На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема. І спочивала земля сорок років» (Суд. 3:9-11). Те саме повторюється у всіх книгах Суддів та Царств. Народ своїм недбальством і безбожництвом себе поневолив, незважаючи на наявність зовнішньої свободи, яка була лише золотим покривалом, що приховував внутрішнє рабство. А внутрішнє, духовне поневолення мало знайти своє відображення в зовнішньому рабстві. Коли народ перебував у подарованих йому Богом свободі, мирі та процвітанні, серце його покривалося товстою шкаралупою, черствіло щодо Єдиного, Живого Бога і хилилося до нечистоти гріха та до поганських ідолів. Народ відпадав від Бога і постійно зневажав закон Його. А коли через це народ потрапляв у рабство, тоді пом’якшилося його затверділе серце і просвічувався розум. Але пом’якшення серця і просвітлення розуму не приходило відразу, а дуже повільно. Раби змушені були мовчати, терпіти та собі пригадувати час, коли вони втішалися свободою і щастям у вільному царстві. Тоді народ чинив діла покаяння і Господь Бог приходив на допомогу і дарував звільнення ізраїльському народові.
Як тільки починалося покаяння і зойк, назустріч їм розкривалося милосердя Боже. Страшний закон гріха пом’якшувався милосердям Божим за умови щирого та повного покаяння ізраїльського народу. Отже, покаяння рабів було причиною, що спонукала Бога виступити і змінити хід подій. Дві ворожі сторони, раби і тирани, ніколи не змінили б своїх взаємин, якби раби не каялися, а тирани не чинили жорстоких вчинків. Але скорботне покаяння страждаючих, з одного боку, і перебільшена гордість тиранів-переможців – з іншого, спонукали Бога дарувати звільнення рабів і здобуття перемоги над тиранами і кривдниками. Допомога Бога приносила перемогу покривдженому народові і смерть гордим і безбожним окупантам. Якби Сам Бог не був Визволителем, ніколи б беззбройні раби не могли вирватися з-під ярма озброєних рабовласників. Святе Боже Одкровення говорить про це, а християнські народи, які досвідчили, перемогу над окупантами переконалися в цьому.
З цього можемо зробити такі висновки:
- покаяння народу допомагає здобути перемогу над кривдниками і окупантами;
- Бог є милосердний і скорий на допомогу, коли люди єдиним серцем і устами покличуть Його на допомогу.
Зміст
