Пророк і суддя Самуїл, представляючи народові Саула, першого ізраїльського царя, так говорив Ізраїлю: «Тільки не відступайте від Господа і служіть Господу всім серцем вашим і не звертайтеся вслід нікчемним богам, які не принесуть користі і не визволять; тому що вони – ніщо» (1Сам.12:20-21). Отже, нам потрібно вибирати чи живого і Всемогутнього Господа, чи нікчемність! Про третє ні слова не сказано, бо не може бути третього шляху, третього способу поведінки та існування людства.
Очільники народу, які шанували Єдиного Живого Господа, що жили за Його законом, своїм життям забезпечували успіх і розвиток державі, і тоді або зовсім не було війни, або якщо війна і була, то вони перемагали ворога блискавично. У тому, щоб мати Господа прапором своїм, полягав успіх гідних народних начальників, суддів, царів, первосвящеників, військових та князів. Поки цар Давид зберігав Божі закони, то перемагав усіх ворогів. Недарма у Святому Письмі про пророка Давида говоряться наступні слова: Тому що Давид «дотримувався заповідей Моїх і який ішов за Мною всім серцем своїм, роблячи тільки угодне перед очима Моїми» (1 Царів 14:8). Під час царювання царя Соломона панував мир і достаток у країні, «і жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю» (1 Царів 4:25).
За царювання царя Аси, що робив «добре й угодне в очах Господа Бога свого», у країні був мир «і не було в нього війни в ті роки, оскільки Господь дав спокій йому» (2Хр. 14:2,6). А коли Аса для більшої, так би мовити, безпеки зібрав сильне військо, близько півмільйона воїнів, і зміцнив країну вежами та фортецями, то проти нього виступив Зарай ефіоплянин з військом у тисячу тисяч і з трьомастами колісниць. Аса вийшов назустріч ворогові, і війська вишикувалися один проти одного в долині Цефата. Побачивши велике військо ворога, Аса в розпачі покликав Господа: «Господи! чи не в Твоїй силі допомогти сильному або безсилому? допоможи ж нам, Господи Боже наш: тому що ми на Тебе уповаємо і в ім’я Твоє вийшли ми проти безлічі цієї. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе Тебе людина. І вразив Господь ефіоплян перед лицем Аси і перед лицем Іуди, і побігли ефіопляни» (2Хр. 14:11-12). Допомога Божа була така очевидна, що коли народ повернувся додому, то порозбивав усіх ідолів, що ще залишилися в країні. Після цього царювання Аси протікало мирно протягом 35 років.
Царювання Іоаса було мирним, поки він «робив угодне в очах Господніх» і доки був живий первосвященик Іодай. Іоас зібрав багато скарбів, оновив храм Божий в Єрусалимі. Але після смерті Іодая, Іоас відступив від Господа і разом із народними старійшинами став служити ідолам. За гріховну поведінку Іоаса Захарія, син Іодая, постійно йому дорікав, говорячи: «Для чого ви переступаєте повеління Господні? не буде успіху вам». Почувши ці слова, цар Іоас наказав побити камінням Божого чоловіка Захарію. Незабаром після цього на царство Іоаса напало невелике сирійське військо дамаського царя, яке, увійшовши до Єрусалиму, розграбувало місто та винищило усіх народних князів. «Хоча невеликою кількістю людей приходило військо сирійське, але Господь віддав до руки їх дуже численну силу за те, що залишили Господа Бога батьків своїх. І над Іоасом учинили вони суд». Дуже важливе значення мають останні слова. Хоча сирійці були поганами, Господь змусив їх вчинити Його суд над віроломним юдейським царем. Після цього Іоас тяжко захворів, і раби, що повстали, убили його на постелі немочі.
Подібна доля спіткала і юдейського царя Амасію, сина Іоаса. Спочатку він «робив угодне в очах Господніх», і Господь дарував йому блискавичну перемогу над ідумеянами в Соляній долині. Але після війни Амасія приніс разом зі здобиччю багато поганських ідолів і «поставив їх у себе богами», кланяючись і кадячи їм. А потім у засліпленні став зачіпати ідумейського царя: «Виходь, побачимось особисто». «від Бога було це, щоб віддати їх у руку» ворога. Ідумейський цар напав на Амасію, увійшов до Єрусалиму та пограбував його. У цей час в Єрусалимі почався бунт проти Амасії, і він утік у місто Лахис, але бунтівники наздогнали його і вбили.
Отож:
- завдяки святості військових очільників, Господь дарує народу мир та процвітання;
- завдяки праведності військових очільників, Господь захищає народ Божий і йому дарує перемогу;
- якщо ж військові очільники пишаються своєю силою, чи мудрістю, чи багатством (що дарується їм від Бога), і відпадуть від Нього, то Господь суворо карає очільників і народ;
- бути успішним керівником народу – означає любити Бога і виконувати Його заповіді.
Зміст
