Згідно вчення Святого Письма, зброя і кількість солдат не має вирішального значення у війні. Без Божої сили та допомоги люди на війні безсилі. А Божа сила і допомога дарує праведникам перемогу, а безбожним і несправедливим – поразку.
Ксеркс напав на Елладу з 200000 солдатів і змушений був бігти перед незрівнянно меншим військом греків. Наполеон увійшов до Москви з великою і добре озброєною армією, а з Москви біг один, манівцями, щоб врятувати своє життя. Турки завжди були краще озброєні, ніж сербські селяни під час повстання, але зброя їм не допомогла. Черешнева гармата виявилася ефективнішою за сталеву, бо за нею стояла сила Божа. На Сливниці в 1885 серби були краще озброєні, ніж болгари, але все ж таки перемогли болгари. А якщо згадаємо вікову боротьбу чорногорців із турками, то можна було б поставити таке запитання: Чи були чорногорці хоча б одній війні краще озброєні, ніж турки? Крім того, згадаймо німців у минулій Світовій війні. Чи були німці краще озброєні і готові до війни, ніж решта світу? І, все ж таки, це не могло їх врятувати від поразки.
Святе Письмо вчить нас чітко, що сама по собі зброя на війні не допомагає. Що ж допомагає? Допомагає лише Божа сила. Бог же допомагає віруючим, чистим і праведним здолати невіруючих, нечистих та неправедних. Щоб допомагати одним проти інших, Бог не вживає всієї повноти Своєї сили, якою Він міг би в одну мить знищити армію, і засоби Його часто бувають в очах людей зовсім нікчемними і смішними. Про це часто згадується у Святому Письмі. Наприклад, перед смертю Ісус Навин перерахував єврейському народові всі великі діяння Господа, зроблені Ним народу, після того, як вивів його з Єгипту. Ісус був свідком усіх чудес Господніх, бо він помер в 110 років. Між іншим, він пригадав війну, під час якої Господь послав перед Ізраїлем шершнів і таким чином прогнав його ворогів. Так говорить Господь: «Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це» (Іс. Нав. 24:12; Вих. 23:28). Отже, результат війни проти двох царів не залежав ні від кількості солдатів, ні від зброї, але від дії Божої.
Під час правління судді Самуїла филистимляни напали на ізраїльську землю. Самуїл звелів народу постити і молитися Богові. Народ його послухався. Що ж сталося? «Господь прогримів у той день сильним громом над филистимлянами і навів на них жах, і вони були вражені перед Ізраїлем» (1Сам. 7:10). Тут теж не мало вирішального значення ні кількість солдатів, ні зброя, а щось третє, несподіване, послане Третім, Вирішальним, Всевидячим Богом. Отже, не допомагає зброя там, де Бог не благословляє воїнів. А де допомагає Бог, там і в пастушій пращі може бути перемога.
Одного разу, коли цар Венадад із Дамаску воював із Ізраїлем, пророк Єлисей підбадьорював ізраїльського царя, пророкуючи Венададу загибель. Так і справдилися його пророчі слова, як пророкував пророк Єлисей. Але не від людей була загибель Венадада, а від Бога. Темної ночі «Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас. І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе» (4Цар. 7:6,7).
Отже, де Бог не допомагає, не допоможе чисельність війська, ні озброєння. У книгах Маккавеїв описані численні війни юдеїв з царями Антіохом та Птоломеєм. У всіх цих війнах царські війська були краще озброєні і мали більше солдатів. Крім того, при військах знаходилися часто і слони з дерев’яними вежами на спинах, з солдатами, що кидали в юдеїв стріли. У ті часи слони з такими вежами були не менш небезпечними, ніж сучасні танки для нас. Але все це не допомогло свавільним і безбожним царям у боротьбі з маленьким народом, який вірив Богові і Йому поклонявся в дусі та істині. З криками та сльозами закликали юдеї Бога допомогти їм у хвилини небезпеки. У царських військах починалося сум’яття, і вони тікали.
За царювання Іосафата, під час його війни з моавитянами, було видіння… Воюючі війська стояли один проти одного на пагорбах, між якими була велика долина. Погода була ясна і дощу давно не було. Одного ранку глянули моавитяни на долину і побачили, що вона вся червона, наче від крові. Тоді, думаючи, що вороги їх вночі перерізали один одного, моавитяни кинулися вперед, але потрапили в приховану пастку і були розбиті (4Цар. 3). Ось які іноді малі та незначні речі служать дієвими засобами у війні Бога Саваофа за тих, хто любить Його і поклоняється Йому; а ті, хто не вірить і не уповає на Нього, Всемогутнього Бога, а на своїх солдатів, свою зброю та своїх союзників – чекає велика поразка.
З цих вище наведених прикладів можемо зробити наступні висновки:
- той, хто у своїй гордості, забувши Господа, сподівається на свою зброю, той ганебно зазнає поразки та загине;
- той, хто в смиренні серця свого не сподівається на зброю, а покаянно волає про допомогу до Бога, той зі славою перемагає;
- Бог допомагає смиренним і віруючим проти гордих та невіруючих;
- часто Бог вживає, на людський погляд, незначні засоби, щоб уразити гордих і невіруючих окупантів і кривдників.
Зміст
