Підсумовуючи усе, що було сказано в цій книзі, можемо сказати, що Святе Письмо дає нам можливість пояснити явище «війни» крізь призму релігійного віровчення. Уся світова література разом взята далеко не пояснює явище «війни» так, як це робить Одкровення Боже – Святе Письмо. Війна, як і будь-яке індивідуальне та суспільне явище, залежить виключно від морально-етичного життя та стосунків із Богом. Це однаково стосується як нехристиян так і християн. Різниця лише в тому, що в нехристиян війна залежить від їхнього ставлення до Бога і Його закону, впровадженого в їхньому сумлінні і до певної міри витлумаченого їхніми мудрецями; а в християн війна залежить від їхнього ставлення до Єдиного Живого Бога і Його морально-етичного закону, відкритого нам через Ісуса Христа.
Людина захворіє тоді, коли п’є заражену бактеріями воду, так і війна неминуча для того, хто, відступивши від Бога, харчується плюгавими Йому думками, почуттями та справами та накликає на себе війну Поки люди своїми думками, почуттями та справами воюють проти Бога – марні їхні мрії про мир. Всупереч бажанню людей, війна має виникнути там, де посіяно її насіння. «Нечестивим же немає миру, – говорить Господь» (Іс. 48:22). У наш час набагато більше, ніж будь-коли, кричать про мир, проте, готуються до війни. Все одно, чи поклоняються люди Богу чи своїм творінням; і те, й інше поклоніння бридке перед лицем Божим. Будь-яке ідолопоклонство, як у наш, так і в минулий час, лікується Богом через Божу справедливість, відображення чого війна.
На запитання, яким чином милосердний Бог допускає такі жахіття, як війна, можна відповісти іншим вагомим питанням: як люди, яким Бог ясно відкрив Свою волю і Свій закон, можуть без сорому і покаяння безупинно ображати Бога і зневажати Його закон? «Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний» (Вих. 34:6). Люди вже заслужили собі на майбутню війну, проте, якщо б не було Божого милосердя і любові, війна давно б почалася; меч – за гріхи християн – ніколи б не був схований.
Сучасний відносний мир – це перепочинок, даний людству завдяки Божому милосердю та турботі Бога про людину, а також завдяки молитвам праведників, які постійно звертаються до Бога. Чи можна зупинити війну? Звісно, можна. Питання лише в тому, чи люди готові покаятися перед Богом. «Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс – плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?» – питав колись Божий пророк Єремія ізраїльтян перед загибеллю цього народу (Єр. 13:23). Усе можна, якщо люди захочуть.
Людина може змінити свій дух, виправити думки, приборкати свої прагнення до речей, що не мають істинної цінності, і піти до доброї мети за Тим, Хто сказав: «Я є Дорога, Істина і Життя». Може, якщо захоче. Але чи захоче? Від падіння в прірву до порятунку з неї та щастя з Богом – один крок. Чи захочуть люди відступити лише на один крок від жахливої прірви, над якою стоять? Бог чекає відповіді на це запитання; чекає, як батько, люблячий і дбайливий. Хоча б щодня давали Богові негативну відповідь, – з милості та любові Своєї Бог чекає; чекає, чи почує від якогось народу добру відповідь, щоб відхилити катастрофу.
Нині витрачається багато слів про роззброєння. Але як може роззброїтись народ, обтяжений, «озброєний» гріхом? Гріх вселяє страх, страх кує зброю; таким чином, через страх, гріх готує війну. О, якби не цей проклятий страх! Але страх залишиться, поки є гріх. Мимоволі грішники повинні озброюватися. Якби люди звільнилися від гріха, хто б тоді боявся, хто б кував зброю, хто б готувався до війни? Ніхто.
Ціль миру! Чому не говорять про неї? Не говорять перед Богом та перед людьми? Це дуже важлива тема! В ім’я чого люди прагнуть миру? Запитайте їх, і вони зніяковіють. Оговтавшись від свого збентеження, одні дадуть відповідь – заради культури; інші – заради економічного прогресу; треті – задля збереження творів людського мистецтва; четверті – для держави; п’яті – задля забезпечення особистого існування тощо. Дурниця! Сучасні гучні слова про роззброєння та мир видають звук фальшивої монети. Люди не знають мети миру, якого досягають. А тим, хто зараз найбільше наполягає на мирі, він потрібний для зручнішого та безперешкодного поклоніння своїм ідолам.
До чого веде подібний світ? Під час війни не було стільки самогубств, як зараз, у наш мирний час. Заради чого володарі світу наполягають на примиренні? Заради страху Божого та слави Його чи щоб спокійніше пожинати плоди своєї несправедливості? Якщо вірно останнє – а схоже, що вірно – тоді не дивно, що їм замість миру буде послано війну. Коли народився Владика миру, хори ангелів співали над Вифлеємом: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» Прославлення Бога, отже, має бути на першому місці, і воно є необхідною умовою істинного миру та щастя серед людей. Якби люди прагнули миру заради слави Божої, то безсумнівно отримали б його, і цей мир назавжди залишився б з ними.
Але хіба ви хоч раз чули від когось із тих, хто наполягає на мирі, що вони дали обітницю скористатися миром в ім’я слави Божої і для самовиправлення? Така обітниця абсолютно необхідна для істинного і міцного миру. Нехай нинішні миротворці точно визначать мету миру, сповідуючи її голосно, щоб чули небо і земля, і тоді ми побачимо, як віддалиться від нас війна. Блаженний правитель, який, пізнавши Істину, вчасно покличе свій народ до покаяння перед Живим Богом. Блаженний народ, який вчасно покається за свої гріхи проти Бога. Жодне зло не наблизиться до нього. Не будучи озброєним, він житиме в безпеці, бо Всемогутній Господь захистить його непереможною правицею Своєю. Хоч би в нього не було жодного меча – вороги його будуть безсилі перед ним і не перейдуть межі його землі; Господь Саваоф не допустить їх до цього. А якщо вороги і перейдуть його межі, то цим викопають собі могилу. Такий народ прийме велику місію у світі. Він буде світлом усім народам. Господь Бог прославить його небаченою славою і благословить його на віки.
Зміст
