У лютому всі парафіяни відзначають велике свято Стрітення Господнє, коли праведник Симеон зустрівся з Воплоченним Господом. У цей день, люди за традицією освячують свічки, які потім стають оберегом.
Ті, хто не знає історії свята, не зрозуміють, чому потрібно освячувати свічки. У давні часи відзначали свято Світле, а після нього через 40 днів відзначали свято Стрітення. Саме через сорок днів до церкви принесли Ісуса та провели обряд жертвування дитини Всевишньому та очищення жінки, яка народила. З тих часів почали освячувати свічки, які потім несли додому та молилися разом з ними. Свічка нагадувала присутність Ісуса під час молитви, вона нагадувала світло.
Після освячення свічку можна загасити, принести додому, а під час молитви знову запалити.
Не обов’язково кожного разу під час молитви запалювати свічку. Її можна запалювати, бо вона символізує присутність Ісуса під час молитви.
Краще, щоб Стрітенська свічка була виготовлена з воску, але якщо такої немає, можна використати парафінову.
Немає обов’язкових місць зберігання свічки та часу запалювання її. Варто запалювати свічку, коли вся родина збирається разом для молитви. Деякі люди називають свічку «громовою», тому запалюють її, коли загрожує грім. Варто знати, що оберігає людину не свічка, а Всевишній та віра у нього.
Люди щороку освячують нову свічку, бо за рік вони використовують її повністю. Повторно освячувати свічку не потрібно, це не магічна паличка, якій потрібно поновлювати сили. Якщо люди багато моляться зі свічками, потрібно освячувати декілька свічок.
Люди часто звертаються до магів, щоб захистити себе від нечистої. Але цього робити не можна. Краще за все захищає людину віра у Всевишнього та молитви від щирого серця.
Якщо у вас залишився недопалок свічки, його варто віднести до церкви, а там знають, що з нею зробити. Залишки освяченої свічки не повинні валятися у кутках.
