Не встигла ведмедиця відлучитися в справах, як її непосидючий синок, забувши про мамин наказ сидіти удома, помчав у ліс. Скільки тут свободи і незнайомих ваблячих запахів! Не те що в тісній задушливій барлозі. У нестямі від радості ведмежа почало ганятися за метеликами, поки не наткнулося на велике дупло, звідки так сильно пахло чимось смачним, що в носі залоскотало.
Придивившись, малюк виявив, що бджіл тут видимо-невидимо. Одні літали з грізним дзижчанням навколо дупла, як вартові, а другі прилітали із здобиччю і, прошмигнувши всередину, знову відлітали в ліс.
Заворожене цим видовищем цікаве ведмежа не могло утриматися від спокуси. Йому не терпілося скоріше вивідати, що твориться усередині дупла. Спочатку він просунув туди свій вологий ніс і понюхав, а потім засунув лапу і відчув щось тепле і липке. Коли він витягнув лапу назовні, вона була уся в меду.
Не встиг він лизнути солодку лапу і примружитися від задоволення, як на нього налетіла хмара лютих бджіл, які упилися йому в ніс, вуха, рот… Від нестерпного болю ведмежа завило і стало відчайдушно захищатися, давлячи лапами бджіл. Але ті ще більше жалили. Тоді він почав кататися по землі, намагаючись заглушити пекучий біль, але і це не допомагало.
У нестямі від страху, малюк пустився навтіки до дому. Увесь покусаний прибіг він у сльозах до своєї мами. Ведмедиця покартала його для порядку за балощі, а потім промила покусані місця холодною джерельною водою.
З тієї пори ведмежа твердо знало, що за солодке доводиться гірко розплачуватися.
Не слухай улесливої жінки; тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її; але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий. (Книга притч Соломонових 5:2-4)
