Якщо ми залишаємося байдужими чи безмовними перед потребами нашого ближнього як на рівні матеріальних, так і на рівні духовних благ, то ми не можемо казати, що любимо свого ближнього, як самих себе. Ми не можемо казати, що любимо його так, як його полюбив Ісус.
Власне кажучи, люди, які хочуть брати за приклад любов, якої нас навчив Ісус, повинні ставитися до всіх однаково: не виділяти нікого з-поміж інших, не виключати з кола спілкування, не оминати своєю увагою.
Як самого себе
Святий Дух через харизму єдності навчав нас зокрема такого: збагнути, що отой заклик Євангелія – «Люби ближнього твого, як самого себе» – слід сприймати буквально, тобто це не загальна рекомендація, а керівництво до дії. Оте «як» означало саме як. Відповідно, чи то я опинився в певній ситуації, чи хтось інший, кожен мав би проживати її так, немовби вона була його власною.
І ще перш ніж ми для себе це відкрили, ми зрозуміли, що любили ближнього значно менше, ніж самих себе. Ми були охрещеними християнами, щодня приймали Євхаристію, але абсолютно не думали про те, щоб любити іншу людину так, як себе, бо всю свою любов зосереджували виключно на самих собі. Отже, нам потрібно було навернутися і почати піклуватися про іншу людину так, як про себе самих.
Ми стали так ставитися до кожного ближнього, якого зустрічали – і з цього народилася революція.
Саме тому, що такий спосіб поведінки, де б його не застосовували на практиці, викликає потрясіння: вражені люди запитують себе, у чому тут причина. Тоді й виникає нагода пояснити, чому хтось ставиться до ближнього саме так, чому служить і допомагає йому. І багато з тих, які запитують, відчувають і в собі бажання спробувати так жити.
І ось байдужі одні до одних люди, якими загалом є ми всі, навіть християни, починають оживати, цікавитися одні одними, любити одні одних, єднатися в спільноту. І таким чином окреслюється ідея про те, чим є жива Церква – одним лише справді прожитим словом із Євангелія: «Люби ближнього твого, як самого себе», адже, як говорить Павло, «Бо весь закон в одному слові міститься: “Люби ближнього твого, як самого себе”» (Гал. 5:14).
Зміст