Епіктет. Старогрецький філософ-стоїк; раб у Римі, потім вільновідпущеник; заснував у Нікополі філософську школу.
Доля – похмура в’язниця для тіла і зло для душі. Хто вільний тілом і не вільний душею, той раб, і, у свою чергу, хто пов’язаний тілесно, але вільний духовно – вільний.
Серце, що наслідує закони моральності, – невичерпне джерело з водою. З водою чистою, прозорою, смачною, здоровою, для усього придатною, прекрасною, корисною, що не містить у собі нічого шкідливого.
Виноград пускає від себе три гілки: гілка насолоди, гілка пияцтва і гілка нахабства.
Природа дарувала нам один язик, але два вуха, щоб ми слухали інших у два рази більше, ніж говорили самі.
Не варто людині з філософськими поглядами на речі говорити серед неуків, як і тверезому – у колі п’яних.
Якщо хочеш бути добрим, передусім вважай себе злим.
Якщо людина має можливість міркувати, і може споглядати сонце, місяць і зірки, і насолоджуватися дарами землі і моря – вона не самотня і не безпорадна.
Не те шкода, що людина народилася або померла, що вона позбулася своїх грошей, будинку, майна: усе це не належить їй. Але шкода, якщо людина втрачає свою істинну власність – свою гідність.
Найприємніше може стати найнеприємнішим, варто тільки переступити міру.
Те, що ти даєш тілу, ти незабаром втратиш, але що даси душі – залишиться твоїм назавжди.
Чим рідше задоволення, тим воно приємніше.
Раб той, хто не уміє володіти собою.
Свобода – це незалежність думки.
Коли один молодий хвалько казав у театрі, що він розумний, бо розмовляв з багатьма філософами, Епіктет зауважив йому: «Ось у мене багато знайомих багачів, а все ж я не багач».
Зміст
