Станіслав Єжи Лец, поет, філософ, письменник-сатирик
Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається.
Не втрачайте голову, а раптом доля захоче вас по ній погладити?
Багатьом нулям здається, що вони орбіта, якою обертається світ.
Люди самотні, бо замість мостів вони зводять стіни.
Ти і сам забудеш про себе після смерті, що ж казати про інших.
Деякі люди позбавлені дару бачити правду, та зате якою щирістю дихає їх брехня!
Навіть з мрії можна зварити варення, якщо додати фруктів і цукор.
Інтелектуально незалежні тільки генії і дурні.
На людську пам’ять не можна покладатися, на безпам’ятність на жаль, теж.
Іноді треба нагрубіянити, щоб оцінили твою делікатність.
Одні хотіли б розуміти те, у що вірять, а другі – повірити в те, що розуміють.
Будучи на вершині, ти знаходишся над безоднею.
Правду зберігають під замком як найбільший скарб ті, хто її найменше цінує.
Як часто ми розігруємо комедію без надії на оплески.
Сатира ніколи не пройде за конкурсом, у журі сидять її об’єкти.
Щоб дістатися до джерела, потрібно плисти проти течії.
Майбутнє треба постійно викликати з небуття, минуле приходить саме.
Зміст
