Один мулла хотів уберегти свою дочку від усіх небезпек життя. Коли настав час і її краса розцвіла, як квітка, він відвів дочку убік, щоб розповісти їй як багато в житті зустрічається підлості і підступності.
«Дорога дочко, подумай про те, що я тобі зараз скажу. Усі чоловіки хочуть лише одного. Вони хитрі, підступні і розставляють пастки, де тільки можуть. Ти навіть не помітиш, як загрузнеш у болоті їх жадань. Я хочу показати тобі шлях, що провадить до нещастя. Спочатку чоловік захоплюється твоїми достоїнствами і особисто тобою. Потім він запрошує тебе прогулятися з ним. Ви проходите повз його будинок і він каже тобі, що хоче зайти за своїм пальтом. Він просить тебе почекати його в квартирі. Там він запрошує тебе сісти і випити чаю. Ви разом слухаєте музику, минає певний час, і він раптом кидається на тебе! Ти зганьблена, ми усі зганьблені – твоя мати і я. Уся наша сім’я зганьблена, а наше добре ім’я зганьблене назавжди».
Дочка прийняла слова батька близько до серця. І от одного разу, гордо посміхаючись, вона підійшла до батька і сказала: «Батько, ти, напевно, пророк? Звідки ти знав, як усе станеться? Усе було точно так, як ти розповідав. Спочатку він захоплювався моєю красою. Потім він запросив мене погуляти. Як би випадково ми проходили біля його будинку. Тоді він помітив, що забув своє пальто, і щоб не залишати мене одну, попросив зайти разом з ним у його квартиру. Як того вимагає ввічливість, він запропонував мені випити чаю і скрасив час дивовижною музикою. Тут я згадала твої слова і вже точно знала, що на мене чекає, але ти побачиш, що я гідна того, щоб бути твоєю дочкою. Коли я відчула, що мить наближається, я сама кинулася на нього – і збезчестила його, його батьків, усю його сім’ю і його добре ім’я!»
Початок мудрости – страх Господній; нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. (Книга Притч Соломонових 1:7)
