Одного разу рабин Хаїм із Занса стояв біля вікна і дивився на вулицю. Побачивши перехожого, він постукав у вікно і зробив йому знак увійти до будинку. Коли той увійшов до кімнати, рабин Хаїм запитав:
– Скажи мені, якщо ти знайдеш гаманець із золотими, чи повернеш ти його хазяїну?
– Рабі, – відповів той, – якби я знав, хто хазяїн, я б повернув гаманець, не коливаючись ні хвилини.
– Ти дурень, сказав рабин із Занса.
Потім він повернувся до вікна, покликав іншого перехожого і поставив йому те ж питання.
– Я не такий дурень, щоб віддавати гаманець з грошима, який я знайшов, – відповів той.
– Ти нехороший, – сказав рабин із Занса і покликав третього.
Той відповів на питання так:
– Рабі, звідки мені знати, яким я буду, коли знайду гаманець, і чи вдасться мені захистити себе від злої волі? Можливо, вона запанує наді мною, і я привласню собі те, що належить іншому. Але, можливо, Бог, Він благословенний, допоможе мені впоратися, і я поверну те, що знайшов, законному власникові!
– Це хороші слова! – вигукнув рабин – ти істинний мудрець.
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 4:5)