Миша вилізла з норки і побачила, що їй приготована мишоловка, а в ній – шматочок м’яса. Вона подумала: «От, приготували мені пастку, щоб я в неї потрапила. Добре, що я така розумна і зумію зробити так, щоб не потрапити в пастку. Адже я чудово знаю: якщо доторкнуся мордочкою до цього заліза, мишоловка відразу закриється, і я загину. Що ж, остерігатимуся і ні за що не торкнуся мишоловки. Але не треба і занадто боятися. Понюхати м’ясо здалека це цілком безпечно».
І вона почала нюхати. Набрала повітря в ніздрі, і ще, і ще, підійшла трішки ближче, щоб ще трохи краще понюхати. Покружляла навколо мишоловки, понюхала, підійшла ще ближче – і, врешті-решт, доторкнулася до мишоловки, попалася і загинула.
У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. (Послання св. ап. Якова 1:13-15)